Чарівні китайські черевички

Президент Ліги виробників взуття, шкіргалантереї, хутрових виробів і шкіряних товарів «Укршкірвзуттяпром» Олександр Бородиня, котрий нещодавно завітав до Хмельницького, закликав подільських взуттєвиків об’єднатися для боротьби із імпортом. Інакше… українського товаровиробника може не стати.
СПАД ВИРОБНИЦТВА
 Лише за чотири місяці цього року хмельницькі виробники взуття продали продукції на 11,5 мільйона гривень. Здавалося б, що сума чимала. Але ж торік за такий період було продано взуття на 23,2 відсотка більше. Падає продаж, йде на спад і виробництво. Найстрімкіше зменшення виготовлення продукції спостерігається на тих підприємствах, які випускають гумові чоботи та взуття із текстильним верхом. Причина, як зазначають товаровиробники, в імпорті, який заполонив наш регіон. «У нас купа фірм, які працюють нелегально, – каже Олександр Сич, директор одного з підприємств, яке виготовляє  взуття. – І їм до «лампочки» все! Вони не сплачують податки, а тому можуть продавати свою продукцію дешевше. Крім цього, 90 відсотків взуття – імпортне, яке завозиться контрабандою з Туреччини, Молдови, Польщі. Вважаю, що контролюючі органи мають активізувати свою роботу. А вітчизняні взуттєвики, переконаний, не проти імпорту, але дорогого, на який і ми рівнялися б».
«MADE IN CHINA»
 «У 2009 році в Україну було завезено 70 мільйонів пар китайського взуття, – каже Президент Ліги виробників взуття, шкіргалантереї, хутрових виробів і шкіряних товарів «Укршкірвзуттяпром» Олександр Бородиня. – Минулого року – це було 120 мільйонів пар! А приріст імпорту з Китаю за перший квартал цього року склав 60 відсотків! І до кінця року, за оцінками фахівців, в Україну завезуть 160-170 мільйонів пар взуття.  Якщо так станеться, то вітчизняним товаровиробникам не залишиться місця». 
 На думку Олександра Григоровича, така тенденція спостерігається через недобросовісну конкуренцію. Імпортери значно занижують митну вартість взуття, щоб сплачувати менше податків, та завозять до нас «чобітки» по 2-7 доларів США за пару. Хоча, насправді, вони в Китаї коштують більше. Тому і пропонує пан Бородиня об’єднатися всім взуттєвикам, щоб спільно «воювати» із китайським імпортом. «Держава може регулювати цей процес, – зауважив Олександр Бородиня. – Потрібно, щоб уряд встановив або квоту, або спеціальне ввізне мито. Для цього слід написати скаргу  в спеціальну комісію при Міністерстві економіки України, в якій вказати документально підтверджені факти про матеріальну шкоду, яку, можливо, підприємство понесе в майбутньому. Це і втрата робочих місць, і прибутку, і частки на ринку. Але шлях «боротьби» буде довгий, оскільки комісія в Мінекономіки розглядатиме її приблизно 1,5 року».
«ШУКАЙТЕ ЧЕРЕВИЧКИ»
 Найбільше взуття в Україні виготовляють у Києві (6 мільйонів пар на рік) та… на Хмельниччині (4,6 мільйона пар на рік). Принаймні, такі цифри дає Держкомстат України. Однак, у Хмельницькому знайти туфлі від «свого виробника» – справа не з легких. На речовому ринку взуття, як правило, з Китаю та Туреччини. А вітчизняне – зі Львова, Харкова та Дніпропетровська. Схожа ситуація й в крамницях міста. Щоправда, воно інколи з’являється. «У нас буває продукція від деяких хмельницьких  фірм, – каже продавчиня одного з взуттєвих магазинів. – Але воно дуже швидко «розходиться». По-перше, якість нормальна, по-друге – ціна прийнятна. До прикладу, шкіряні жіночі туфлі з Польщі в нас коштують 600 гривень, а хмельницькі – 300-350 гривень».Ще в одному магазині зізналися, що іноді видають хмельницьке взуття за львівське. Кажуть, що покупці більше довіряють «не нашим» виробникам. Але  в більшості магазинів його просто ніколи не буває. Куди ж воно дівається? Виробники кажуть: «Шукайте».

Володимир ХОЛОД