Рівні можливості для всіх, або Як інклюзивна освіта стає променем світла на сірому тлі

У Хмельницькому працює 30 закладів загальної середньої освіти, в яких охоплено інклюзивним навчанням 287 учнів. Це 164 класи. Переважно це діти з затримкою психічного розвитку, з інтелектуальними порушеннями, а також з порушеннями зору та опорно-рухового апарату. Алла Кіящук, директорка Хмельницького ліцею №15, де у 15-ти класах загалом навчається 32 учні з особливими освітніми потребами, розповіла сайту «Є» про організацію освітнього середовища, доступного для кожної дитини.

Нещодавно Департамент освіти та науки Хмельницької міської ради визнав колектив Хмельницького ліцею №15 одним з кращих навчальних закладів, який надає рівний доступ до навчання для всіх дітей. За словами директорки Алли Йосипівни, ліцей був одним із перших, де втілювали ідею інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, ще до того, як був прийнятий закон про інклюзію.

Ідею інклюзивного навчання в ліцеї впроваджували з 2006 року: виграли грант і створили кабінети охорони зору

«Ми втілювали ідею інклюзивного навчання з 2006 року: виграли грант і створили кабінети охорони зору. Тоді на базі ліцею №15 навчалися діти, які мати ті чи ті проблеми саме з зором. Але все змінилось, коли сім років тому до нас прийшла дитина абсолютно незряча», - зазначає Алла Йосипівна.

Тоді педагогічний колектив, зокрема асистенти, які супроводжували дитину, почали вивчати азбуку шрифту Брайля.

«Також ми закупили спеціальні машинки, щоб можна було друкувати доступні для дітей матеріали, - згадує вона. - Звичайно ми контактували з усіма закладами, які також працювала з такими дітьми».

За словами директорки, з 2016 року інклюзивна освіта почала впроваджуватися у більшості шкіл. Нині діти з особливими освітніми потребами можуть отримувати послуги будь-якому навчальному закладі. Для цього потрібен висновок інклюзивно-ресурсного центру.

Книжки з казками для незрячих дітей написані шрифтом Брайля. Об'ємні елементи педагоги створювали власноруч

«У нас в школі створено чотири ресурсні кімнати для дітей, які власне потребують цього ресурсу. З ними працюють корекційні педагоги. Також проводяться заняття з учнями, які потребують індивідуального навчання. Школа також забезпечена спеціальними підручниками для незрячих дітей. Проте перші матеріали колектив друкував шфиртом Брайля власноруч», - зазначає Алла Йосипівна.

Важливим аспектом залишається соціальна та побутова адаптація, тому на базі школи працює центр медіації «Ти не один». Він допомагає вирішувати проблеми адаптації, соціалізації та сприйняття дітей. Крім того, у школі проводяться заняття з соціально-побутового орієнтування.

У школі створено чотири ресурсні кімнати для дітей з порушеннями зору

«Як показує досвід, з такими учнями важко в першу чергу дорослим, - каже директорка. - Бо діти, як правило, сприймають їх як рівних. Незрячих дітей часто супроводжують однокласники. Це виховує чуйність».

І додає, що свого часу стикалися з проблемою, коли нерозуміння йде швидше від батьків.

«Іноді вони не розуміють, чому їхня дитина має навчатися разом з, наприклад, незрячими дітьми. Був випадок, коли батьки просили забрати особливу дитину з класу. Проте ми дали відповідь, що всі діти мають право на навчання. Дехто дослухався, а дехто лишився при своїй думці. Звісно труднощі виникають», - зазначає Алла Йосипівна.

«Наше суспільство виховувалось на тому, що таких дітей немає і не може бути. Така думка укорінилась ще з радянських часів, коли для дітей з будь якими порушеннями були окремі навчальні заклади. А тепер вони можуть вільно соціалізуватись в школі, а потім і в суспільстві», - каже директорка ліцею. 

Оля Бучина пишається тим, що їй вдалося випустити власну книжку - «Промінь світла на сірому тлі»

Школярка Оля Бучина - повністю незрячою. Вона навчається в ліцеї №15 у сьомому класі разом з усіма учнями. У вільний час дівчинка займається вокалом та грає на фортепіано. Вона відвідує багато занять в школі та поза школою. Жартує, що шкодує лише про те, що у неї не вистачає часу на фізичну активність. Тому особливо полюбляє заняття з лікувальної фізкультури, які проводяться на базі школи.

Оля зазначає, що через завантажений графік їй не вистачає руху. Тому особливо полюбляє заняття фізкультурою. 

«Вчителі роблять усе можливе і я дуже вдячна. Звичайно, у мене є друзі в школі. Але як і будь-яка людина, я не можу знайти спільну мову з усіма», - додає Оля.

Оля пишається тим, що їй навіть вдалося випустити власну книжку - «Промінь світла на сірому тлі». А один примірник вона подарувала шкільній бібліотеці свого ліцею №15.

За словами директорки, ліцей також стикається з труднощами.

«Ми не чарівники і не можемо змінити стан речей. Проте можемо допомогти. Учні проводять від п’яти до десяти годин в освітньому закладі і потребують особливого піклування. І наша школа робить усе можливе для того, щоб навчити їх та допомогти їм соціалізуватись», - додала Алла Йосипівна.

Читайте також: Молодий вчений з Кам'янця-Подільського здобув золото на міжнародному конкурсі