Шоста зустріч Вуличного Університету

«Студенти» Вуличного – молодь міста, близько сорока хлопців та дівчат, зібрались послухати Олену Михайловську – викладачку кафедри дизайну ХНУ – її лекцію «Суспільство одноразових стаканів» та Тамару Злобіну – експертку з гендерної політики в Україні, яка запропонувала тему щодо гендерних стереотипів.

«Суспільство одноразових стаканів»

На невеличкому столику, біля лекторки, стояли дві жовто-червоні склянки, один гранчак,один скляний кубок ( як стало відомо вже потім – німецький виріб 18-го сторіччя) та стопка пластикових стаканів. З’ясуйте – що тут зайве?)

Лекція розпочалась саме з пластику – найпопулярнішого матеріалу, з якого роблять найбільш нетривкі речі (себто пляшки, посуд, канцелярію, меблі, іграшки, та що тільки не роблять! – навіть людські нутрощі!) і тези про те що речі, якими ми користуємось – не тільки відображають, а й формують наше ставлення до життя.

Щоб розкрити це питання і більш глибоко його зрозуміти, Олена запропонувала трьох авторів, а саме Ролана Барта і його працю «Міфології», «Футурошок» Олвіна Тофлера та Йогана Хейзінга «Homo Ludens».

Згодом Олена ознайомила слухачів із дизайнерським рішенням проблеми «одноразовості» речей, як одним з перших можливих кроків на шляху подолання проблеми «одноразовості» людських стосунків, а саме – відповідальний дизайн, редизайн та ресайклінг.

По закінченню лекції один з слухачів висловив думку про те, що подолання цієї проблеми не можливе без більш глобальних рішень - транснаціональні корпорації, для яких важливе найскоріше отримання прибутку і які на сьогодні мають майже всю повноту влади, не надто зацікавленні у протидії забрудненню навколишнього середовища.

Ну що ж,можливо й так.

Після першої лекції та невеликої перерви, своє заняття розпочала Тамара Злобіна.

Присутні поділилися на дві групи. Перша команда описувала традиційні атрибути жіночності, друга, відповідно, описувала традиційну чоловічу модель поведінки. Після аналізу запропонованих наборів рис, виявилось, що далеко не всі особливості стосунків, що сьогодні вважаються традиційними, дійсно є такими. Лекторка зачитала уривки з етнографічного дослідження Оксани Кісь, у яких показано, що у багатьох регіонах України, відповідно до звичаєвого права, жінка була позбавлена свободи пересування, не мала права приймати участь у розмові чоловіків, та в деяких місцевостях навіть не мала права їсти в присутності чоловіка, або сідати з ним за один стіл. Ці факти дозволяють поставити під сумнів героїзований образ матері-беригині, що постійно відтворюється в ЗМІ як еталон традиційної української жіночності.

Розвиваючи цю думку, присутні дійшли висновку, що стереотипні образи мужності та жіночності є не лише псевдо-традиційними, але й мають великий репресивний потенціал. Знову поділившись на дві групи, присутні проаналізували негативні наслідки, які може мати відтворення «традиційних» гендерних ролей. Таким чином, учасниці та учасники Вуличного самостійно назвали основні прояви гендерної дискримінації сьогодні – насамперед, обмеженість можливостей саморозвитку жінок через їх виключну відповідальність за дітей та домашню роботу, дискримінацію на ринку праці, ідеологію успішності та мачизму для чоловіків, сексуальності товарного ґатунку для жінок, які є недосяжними для більшості. Об’єктивна неможливість відтворити ці «еталони» призводить до суб’єктивного відчуття меншовартості та депресивних станів.

Отже, навчання може відбуватись без примусу навіть під час канікул.

Ініціатором заходу виступила Хмельницька незалежна студентська профспілка «Пряма Дія».