«Ми мали врятувати дітей» – дорога з Харкова до Хмельницького

Ольга – харків’янка. Як і тисячі інших українців, понад три тижні тому вона покинула свій дім. Разом з трирічним сином Артемом тепер вона знайшла прихисток у Хмельницькому.

«Я прокинулася від вибухів. У мене є сестра в Донецьку. Я знаю, що таке залпи. Знаю, як стріляє град. Я все зрозуміла. Дитина далі спала, а я збирала у валізу документи і необхідні речі для сина. Потім прийшла подруга та покликала нас. Ми, сім’ї військових, зібралися в одному домі. Там прийняли рішення, що їдемо. Ми маємо рятувати дітей», – розповідає 28-річна Ольга Ніколаєнко.

Чоловік Ольги залишився обороняти Харків. Їм видали наказ відстояти місто. Саме цим він зараз займається. Дівчина ж разом з іншими дружинами військових зорганізувалися і вирушили в дорогу подалі від вибухів.

Понад два тижні вони кочували з місця на місце. Ночували у знайомих. Просилися на одну ніч, на дві ночі. Постійна дорога, стрес, повітряні тривоги, схованки в укриттях відбивалися на їх стані.

«Нам не потрібно було шикарного прийому. Просто, щоб був дах над головою і було, де прилягти. Ми дзвонили до знайомих зі студентських років, колишніх колег. Ніхто жодного разу нам не відмовив. Їхали автобусами, автомобілями, зупиняли попутній транспорт. Трималися всі в купі з перших днів. За цей час ми стали рідними, - ділиться Ольга. – На щастя, син ще досить малий і події він сприймає переважно у вигляді гри. Колись, подорослішавши, він зрозуміє, що пережив».

Трирічний Артем разом з мамою три тижні тому покинув свій дім.

Минулої неділі ввечері група харків’ян дісталася до Хмельницького. Кажуть, тепер знайомляться з містом, але дуже сподіваються, що незабаром зможуть повернутися додому.

«Хмельницький нам дуже подобається. Ми знайшли парк, де можна гуляти дітям. Їхали сюди, бо тут є сирени, але немає звуків градів, ракет. Діти від тих звуків підстрибують. Нас всіх разом прихистили знайомі в будинку. Сказали, що ми можемо залишатися скільки нам треба. Навіть, якщо все затихне. Бо ж невідомо, чи буде куди повернутися…» - дівчина не стримує сліз.

Тато маленького Артема захищає Україну.

Квартира, у якій Ольга з сім’єю мешкає в Харкові, ціла. Однак у гуртожиток навпроти їхнього будинку влучила ракета. Ударною хвилею в їхньому домі вибило двері та віна.

«Знаю, що комунальні служби в Харкові зараз забивають вікна по можливості. Тим часом ми дізнаємося про зруйновані будівлі з новин. І ті, хто залишився, пишуть нам куди там знову попали. От поза вчора був обвал в одній зі шкіл. Люди постраждали, дехто загинув, - додає вона. - Чоловік щоранку і щовечора пише, що живий. Це головне».

Зараз дівчина почуває себе в безпеці, однак продовжує тривожитися за рідних. Її батьки та сестра нині перебувають в Донецьку, який під обстрілами окупантів. Дуже сподівається, що їм не знадобиться їхати далі й перемогу вони зустрічатимуть на батьківщині.

До теми: Перелік пунктів безкоштовної видачі речей для переселенців у Хмельницькому

Читайте також: Народжена в бомбосховищі – як у Хмельницькому в укриттях з’являються малюки