Від 300-літнього храму залишилися лише вівтар, престол з утваррю та мощі трьох святих

Пожежа почалася біля дев’ятої вечора, причину загорання поки що не встановлено. Є версія щодо старої проводки, але за словами Отця Романа настоятеля Свято-Параскевинської парафії села Климашіва, її нещодавно поміняли, причому, все було зроблено згідно з технікою безпеки.
«Щодо підпалу теж однозначно нічого сказати не можу, - каже отець Роман. - Проте жодна з цінних речей, окрім тих, що згоріли, не зникла. А згоріло дуже багато ікон, серед них - біля десяти старовинних, яким більше 150 років. Серед них - найстаровинніша - «Тайна вечеря» та копія чудотворної Почаївської ікони - «Надвратниця». На жаль, ціни їм не знаю, бо ніколи оціночної вартості ніхто не робив».
Однак, вогонь, який дотла спалив геть усе, не торкнувся найсвятішого, що було у храмі. Зберігся вівтар і зовсім неушкодженим виявився престол - місце, на якому приноситься безкровна жертва. Вся церковна утвар, вартістю в 15 тисяч гривень, що знаходилася на ньому, - дорогоцінні хрести, Євангелія, одній з яких - 110 років, дарохранительниця, навіть золота тканина на престолі - все це залишилося неушкодженим. Обминув вогонь і Троєружницю - ікону, що висіла над престолом. А от Цар слави, що знаходилася майже поряд, згоріла дотла.
Так само вогонь не зачепив нетлінні останки трьох святих (благовірного князя Романа Углічського, Углічського святого Іоанна Чеполосова та іконописця преподобного Андрія Рубльова), що зберігалися у церкві у фанерних ящичках. Неушкодженими залишилися і ємності, в яких знаходилися мощі.
Селяни вважають, що церкву можна було врятувати, якби пожежники були більш кваліфікованими й розторопними. «Вони приїхали двома маленькими машинами, - одна наперед одної розповідають три прихожанки, - ми навіть здивувалися, що ними можна щось гасити. Через півтори хвилини в них закінчилась вода, і цілу годину вогонь набирав обертів. Люди казали їм, де можна взяти воду, одна жінка пропонувала брати з її приватного ставка, а вони годину крутилися без толку. Є людина, яка зняла все це на відео - від початку до кінця».
«Спочатку горів один притвор (вхід до церкви - авт.), - каже отець Роман. - І якби вони оперативно приїхали з належною технікою і мали воду, то все було інакше. А там були такі страшні речі - ті хлопчики не знали навіть, як шланги скрутити. Тож люди самі намагалися гасити вогонь, але висота вхідних дверей, які горіли, сягає трьох метрів, зрозуміло, що залити їх водою у нас не було можливості.
КамАз, який мали би прислати з самого початку, приїхав, коли вся церква була охоплена вогнем. А у звіті, який вогнеборці написали в Київ, вказано, що пожежу вони погасили за три години, хоча вона тривала з дев’ятої вечора до півчетвертої ранку, тобто, до того часу, коли приїхав КамАз».
«Господь попереджав нас про лихо»
«Всі, хто заходив у цей храм, відчував Божу благодать, - каже отець Роман. Адже сюди з’їжджалися віруючі з навколишніх сіл: з Лісових Гринівець, Заруддя, Ходьковець, Пашковець, Митинців, Калинівки. Тут ніхто ніколи не помишляв про опалення, бо його не треба було. Який би мороз не стояв, у церкві завжди було тепло. А в спеку навпаки - завжди прохолодно. Проте останні кілька тижнів цей жар відчувався постійно, і ми навіть відчиняли бокові двері, які раніше не чіпали.
Вважаю, що таким чином Господь попереджав нас про лихо, що має статися».
Як розповів отець Роман, під час Божественної літургії ікона Богоматері впала на жертовник, на якому готувалося все для святої Євхаристії і перекинула чашу. Подібне, за словами священика, трапляється дуже рідко і є поганим знаком.
Кілька разів падала ікона «Аз есмь с вами и никтоже на вы».
… За десять років, відколи отець Роман править у храмі, для реставрації церкви було зроблено дуже багато: повністю поміняли дві башти, куполи… Були люди, які постійно їм допомагали (адже лише заміна башт обійшлася у 60 тисяч гривень), власним коштом купували дзвони... Зараз надія на меценатів мала. За цей тиждень з усіх, у кого священик просив допомоги, зателефонувала і запропонувала допомогу лише колишня голова Пашковецької сільської ради - Олена Поліщук.
«Це велике горе, - каже отець Роман, - але я втішаю людей тим, що це й велике щастя, бо не кожному на віку припадає будувати храм. Це дуже велика благодать, бо споконвіку, коли будувався храм, кожен намагався хоч камінчик кинути у фундамент, навіть приводили дітей, щоб вони своєю рукою кинули камінчик. Бо Господь дарує благословення на довге і щасливе життя тому, хто будує храм Божий, і всьому його роду грядущому».
Громада села Климашівка просить усіх подолян поставитися з розумінням до їхнього горя і допомоги. Адже те, що сталося, стосується не лише мешканців села і цього приходу, а й всього подільського краю, бо ми втратили ще одну Божу обитель.
Допомогу можна надсилати на рахунок:
Свято-Параскевинській парафії села Климашівка, Хмельницького району Хмельницької області.
Ідентифікаційний код: 333 63 885.
Розрахунковий рахунок 26008000261815 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023.