ye-logo.v1.2

Російські військові — це маленькі путіни, їхні звірські вчинки — помста за власний комплекс меншовартості

Суспільство 4177
Навіть не намагайтеся шукати «хороших русскіх», їх просто немає
Навіть не намагайтеся шукати «хороших русскіх», їх просто немає. Фото: hvylya.net

Військовий психолог пояснює причини жорстокості росіян і дає поради про те, як пережити побачене в новинах.

Жахливі кадри жорстоких знущань над людьми зі звільнених від окупантів міст Київщини облетіли весь світ. Вони викликають в українців шок і страх. Військовий психолог Олег Покальчук в інтерв’ю «Радіо НВ» визначає декілька причин, які пояснюють такі наші відчуття, пояснює психологію злочинів окупанта і дає поради.

По-перше, наш емоційний шок від побаченого полягає у масовому хибному уявленні про те, що таке війна і як воюють. «Це уявлення було створене за рахунок безлічі фільмів, книг, балетристики, які принципово уникали сцен, які можуть зачепити почуття. Наш шок виникає за рахунок цього контрасту. Тому я би радив якнайшвидше позбутися романтичного мотлоху заради здоров’я і життя», - розповідає військовий психолог.

По-друге, дії росіян з мирними людьми у визволених містах є прямим тероризмом, основною метою якого є поширення панічного страху перед нападником. І своїми реакціями ми допомагаємо здійснювати задум противника. «Щоб ефективно протистояти цьому, потрібно розуміти, що всі ми є частиною війни і зрозуміти, що це лише початок. Ми ще побачимо Маріуполь, Чернігів, інші міста. Маємо стати солдатами ментально. Якщо ви розділяєте себе на мирне населення і тих, хто за вас воює, то автоматично стаєте психологічною жертвою і будете вразливіші до психологічних ударів. Буде боляче, важко, але це - війна», - радить Олег Покальчук.

Багатьох з нас цікавлять причини і мотивація тих звірств, які вчинили російські війська. Військовий психолог називає їх маленькими путіними. Путін народився у бідній малописьменній сім’ї і переважна більшіть військових, які прийшли захоплювати Україну, також народились і жили у глибинках росії. І тут вони потрапляють в переддвер’я Європи і дивляться на все з дикою заздрістю та ненавистю. Олег Покальчук пояснює, що їхні вчинки — це помста світу за комплекс власної меншовартості, за те, що вони такі бідні. Друга причина — санкціонований командуванням і вищим керівництвом тероризм.

Військовий психолог також додає, що російські війська своїми вчинками втілюють в життя бажання росіян по відношенню до України. Лише пригадайте, що бажають Україні та українцям росіяни у вуличних інтерв’ю. Тому навіть не намагайтеся шукати «хороших русскіх», їх просто немає.

З новин ми можемо помітити, що окупаційні війська на різних територіях поводяться по-різному. Олег Покальчук пояснює таку різницю у поведінці: «По-перше, є механізм психічної індукції. Він полягає в тому, що коли одна частина людей поводиться одностайно, то решта до них приєднуються. Це пояснює звірства. По-друге, багато залежить від конкретних обставин, у яких перебувають окупанти і командирів, які віддають накази».

Окрім того, додає експерт, є й загальні політичні установки та завдання вищого керівництва кремля. Більшість цих завдань спрямовані на знищення України і залякування людей. Кожен виконовець виконує її з точки зору можливостей безкарності та доцільності. Наприклад, знущання і вбивства людей у містечках на Київщині мало максимально залякати і показати жорстокість російського війська.

Та разом з цим, вони розпалили в серці чи не кожного українця невимовну колективну ненависть, якої раніше у таких масштабах ми не відчували. Подавити у собі цю ненависть не вийде. Військовий психолог пропонує збалансувати її любов’ю до тих людей, яких ми любимо і хочемо захистити. «Чим більше ви ненавидите ворога, тим більше маєте любити людей, які вам дорогі», - радить Олег Покальчук.

Висловився експерт і щодо почуття провини вцілілого. Таку провину він пропонує максимально компенсувати активною діяльністю: будівництвом, відбудовуванням, працею, допомозі іншим тощо.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую