15-річна хмельничанка координуватиме дитячий волонтерський рух зі збору коштів для ЗСУ

Хмельницькі волонтери об'єднання «Захист» працюють над запуском нового напрямку збору коштів для українських воїнів — «Доброзахист діти». Щоб закупити необхідну амуніцію для захисників, волонтери планують продавати дитячі малюнки та інші творчі вироби.

Координуватиме цю діяльність та допоможе діткам ставати волонтерами 15-річна хмельничанка Галина Тимчук. Адже в неї самої неабиякий досвід — разом з мамою Іриною вона допомагає українським захисникам ще з 2014 року.

«Діти теж щось роблять для спільної перемоги. Але чомусь про нас ніхто не говорить, нас не бачать. І ми з мамою придумали таку ідею», — розповідає Галина.

Дівчинка допомагатиме дорослим займатися організаційними моментами. Волонтери вже планують акцію, на якій дітки зможуть розмалювати військові шоломи, які потім продадуть за кордон.

«Діти й так завжди малювали малюнки, щось ліпили ручками. Це й наштовхнуло нас на те, що ми можемо їхні роботи продавати, і ці кошти спрямувати на Збройні Сили України, на закупівлю амуніції, наприклад», — розповідає волонтерка Ірина Тимчук, мама Галинки.

Для цього вже створили окремий благодійний рахунок та визначаються, де будуть малювати малюнки, де їх можна буде збирати. Продавати дитячі вироби збираються за кордоном за допомогою аукціонів.

Галинка з мамою Іриною організовують новий напрямок допомоги військовим

Волонтерить із 8 років

Ірина Тимчук волонтерить ще з 2014 року, відколи триває війна з росіянами.

«Конкретно я займаюся логістикою, координую потреби донорів і прямого отримувача. Що це означає: в нас є ті, хто потребує допомоги (військові, цивільні), і ми шукаємо, в кого ми її можемо взяти, звозимо до себе на склад, сортуємо ці всі речі і вже адресно відправляємо в конкретне місце. Це все робиться як в країні, та і за її межами», — розповідає жінка.

До волонтерської діяльності приєдналась і маленька дочка Ірини. Коли Галинці було 8 років, батьки взяли її з собою до Києва на Майдан. Там вона перший раз побачила, що таке волонтерство, що люди можуть ось так безкоштовно допомагати іншим, робити спільну справу.

«У цій спільноті волонтерів донька з нами з 2014 року. Вона була зі мною та моїм чоловіком на Майдані. Потім ми їздили на схід, на той час активно допомагали воїнам-добровольцям. Галя завжди приєднувалася до всіх акцій: як вареники робити, так і розказувати дітям про війну», — пригадує Ірина Тимчук.

Після таких поїздок Галинка відчула, що волонтерство — це стан душі. А дівчинку почали запрошувати до місцевих шкіл проводити патріотичні уроки.

«У 2014 році я насправді не дуже й розуміла, що відбувається. Батьки запитали, чи хочу я на Майдан, я погодилася і ми поїхали. Потім ми почали відвідувати різні волонтерські заходи, а пізніше вирушили на схід до добровольців. І тоді я точно зрозуміла, що це така справа, яка приносить добро. Я побачила, як воїни радіють всім нашим дитячим малюнкам, як вони чіпляють їх на стіни у своїх кімнатах. Це надихало дуже сильно. І повернувшись звідти, я в школі почала пояснювати, що в Україні війна, хоч і в нас тихо», — згадує Галинка.

Діти ставились по-різному, а тепер хочуть допомогти

З часом бути волонтеркою і говорити про війну тут, у тилу, ставало все важче. Як пригадує Ірина, донька навіть поверталася зі школи в сльозах.

«Часом вона приходила і плакала, казала, що нікуди більше не поїде на схід. Я запитувала, чому. А Галинка розповіла, що діти їй ставили запитання: "Ти думаєш, якщо ти туди їздити будеш, то війна закінчиться?"», — каже Ірина.
Як розпочалась велика війна, розповідає дівчинка, ставлення дітей миттю змінилося. Всі зрозуміли, що зараз кожен має працювати на перемогу.«Зараз у всіх з

мінилося ставлення до волонтерства. Тепер всі розуміють, що це круто. Волонтерство — це така діяльність що вона затягує, що не можеш зупинитися. Це вже як спосіб життя», — каже Галина.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Галя була в селі. А потім сказала батькам, що хоче допомагати.
«Я захотіла зробити щось своє. Я розумію, що не можу робити щось таке важливе, як мама, але з дітками спілкуватися я можу. Зараз діти з задоволенням долучаються і самі приносять нам малюнки», — пояснює Галинка.

«Насправді я зрозуміла, що віддавати щось набагато приємніше, ніж отримувати. Особливо, коли люди дякують. Наприклад, був випадок, коли маскувальна сітка, які сплели в нашій організації, врятувала життя нашим воїнам», — додає дівчинка.

Галинка впевнена, що в майбутньому, чим би не займалася, свою роботу вона точно буде поєднувати з волонтерством.

«Якщо з дитинства любити українське, поважати, підтримувати — то в нас би не була така ситуація, яка є зараз», — вважає її мама Ірина.

Читайте також: Волонтери з Хмельницького спакували й передали 5 тисяч сухпайків на передову