«Азов точно зброю не складе»: Михайло Пушко із Шепетівки один із тих, хто тримає оборону на Азовсталі

Фотографії бійців «Азову» вчора, 10 травня облетіли чи не усі соцмережі, сайти й телеканали. Їх виклали самі бійці у своєму телеграм-каналі «Азов Маріуполь» із закликом «негайної евакуації поранених військовослужбовців до контрольованих Україною територій, де їм нададуть допомогу та забезпечать належний догляд».  

У зверненні бійці наголошують, що «увесь цивілізований світ має бачити умови, в яких перебувають поранені, скалічені захисники Маріуполя і діяти! В повній антисанітарії, з відкритими ранами, перев'язаними не стерильними залишками бинтів, без необхідних медикаментів і навіть харчування (…) Військовослужбовці, яких ви бачите на фото і ще сотні на заводі "Азовсталь" - з тяжкими пораненнями ціною власного здоров'я захищали Україну та увесь цивілізований світ. Невже тепер Україна і світова спільнота не здатні захистити та подбати про них?» 

Один із тих, хто на фото — шепетівчанин Михайло Пушко. Він навчався у шепетівській загальноосвітній школі №3, яку закінчив 2008 року, вступив до Хмельницького національного університету. Згодом Михайло працював торговим представником на приватній фірмі, а в березні 2015 року вступив до лав полку «Азов», в якому продовжує служити й досі тримаючи оборону на заводі «Азовсталь» у Маріуполі. 

Про Азовсталь

За словами Михайла, із ним в Азові було ще двоє шепетівчан, але він не знає, чи вони живі, бо усі розпорошені по території заводу, площа якого як «десь як пів Шепетівки». До того ж ситуація змінюється за лічені хвилини. Разом із полком Азов на заводі оборону тримають мотопіхота і морпіхи, тероборона і прикордонники.

Про все це Михайло Пушко розповів журналісту місцевого видання «Сайт міста Шепетівки» Олександру Островському. Про наступ російських військ Михайло каже, що знали, але не думали, що буде в таких масштабах. 

"Я 8 років служу в Азові. Нас поставили тримати оборону міста Маріуполь, але сили були дуже не рівні, нас просто витиснули, нам прийшлось відступити й зайняти оборону заводу Азовсталь. Якби Бердянськ не здався без бою, то ми могли б утримати Маріуполь. На жаль, південь здався дуже швидко. Ще будем довго розбиратись хто зливав», — розповів Михайло Пушко. 

Він каже, ситуація в них «не норм», чимало запасів їжі та води зараз під завалами Азовсталі, але дістатися до них не дають рашисти. Вони стежать з повітря, якщо починається якийсь рух — відразу застосовують важке озброєння: артилерія, авіація, флот…

Пушко Михайло другий ліворуч. Праворуч від нього хлопця вже немає в живих. Фото shepetivka.com.ua

Про Шепетівку

Михайло Пушко каже, у Шепетівці востаннє був пів року тому. Він дуже сподівається, що його дівчина, з якою живуть уже чотири роки у Маріуполі, поїде жити до батьків у Шепетівку. Вона зараз намагається виїхати з окупованих територій у Запоріжжя. Тим часом Михайло підтримує контакт зі старими друзями у Шепетівці.

«В мене залишилось пару старих друзів. Пишуть, що все більш менш норм. Шепетівка стоїть. За шепетівськими новинами слідкую дуже рідко. Часу немає», — каже Михайло.

Він планував жити зовсім по-іншому, купив будинок поблизу моря, машину. Але вторгнення рашистів все змінило. Після 24 лютого він залишився без нічого: машину «віджали", дім згорів.

«Добре хоч дівчина встигла забрати кицьку і поїхати до мами, а то фіг знає що було б. Вони розгромили все місто, ти навіть не уявляєш скільки по місту валялось трупів, все місто було в них. Я такого навіть в фільмах не бачив», — ділиться Михайло і каже, що інформації щодо того, чи є якийсь план їхньої евакуації, немає. 

«Інформації немає, але думаю щось думають. Як би не було, Азов точно зброю не складе. Командир Азову «Редіс» точно того зробити не дасть. Ми до кінця! Коридор можуть і пів року пробивати, ми стільки не протягнемо. Пі*ари теж готуються, вони закріпились нормально. Тим паче війна в місті, то дуже складно. Був варіант дістатися гвинтокрилами, але і його вже немає. Тим паче останні польоти дуже плачевні», — розповідає Михайло Пушко, передаючи вітання з Азовсталі. Каже, дуже сильно скучив за рідним містом Шепетівка і сподівається, що вже скоро повернеться додому.

На це сподівається вся Україна і весь світ, який зараз активно підписує петицію SaveMariupol, у якій закликає Організацію Об’єднаних Націй, Генерального секретаря ООН, а також регіональних лідерів з усього світу, розпочати негайну процедуру Еxtraction евакуації цивільних, всіх поранених, тіл загиблих та військовослужбовців України із заблокованого Маріуполя.

Підписати петицію можна тут: ВРЯТУЙТЕ МАРІУПОЛЬ