Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію: що це означає

Вчора, 21 червня, Володимир Зеленський підписав закон про ратифікацію Стамбульської конвенції. Йдеться про угоду Ради Європи, покликану запобігти насильству проти жінок і домашньому насильству. Попри таку благородну мету Стамбульську конвенцію понад десятиліття критикують деякі релігійні й ультраконсервативні організації. Зокрема, ціллю для їх нападів стало поняття «гендер», яке обросло різноманітними міфами. 

Насправді Україна підписала Стамбульську конвенцію ще у 2011 році. Однак ратифікація цієї угоди, тобто визнання державою, затягнулася на більше як десять років. Наприклад, Петро Порошенко закликав парламент проголосувати за неї у 2016-му та 2019-му. Однак ці спроби провалися через спротив деяких релігійних організацій і консервативних політиків.

Ситуація змінилася лише тепер — напередодні засідання лідерів країн Євросоюзу, яке проходитиме 23-24 червня. Саме тоді вони погоджуватимуть надання Україні статусу кандидата на членство. Щоб показати відкритість до європейських цінностей, Верховна Рада 20 червня ратифікувала конвенцію.

Кримінальна відповідальність за насильство, або Чому потрібна Стамбульська конвенція

В Європі Стамбульську конвенцію часто називають «золотим стандартом прав жінок». Вона передбачає запровадження кримінальної відповідальності не лише за фізичне, психологічне та статеве насильство (наприклад, зґвалтування), а й за переслідування, сексуальні домагання, примусові шлюби, каліцтво жіночих геніталій, примусові аборти… Також її метою є протидія домашньому насильству. Таким чином Стамбульська конвенція стосується й захисту прав чоловіків і дітей.

Її ратифікація має зобов’язати українську владу вдосконалити чинне законодавство. Наприклад, нині насильство в присутності дитини не є обставиною, яка обтяжує покарання. А, згідно з конвенцією, за такі дії покарання має бути суворішим.

Міфи навколо гендеру

Противників Стамбульської конвенції найбільше турбує поняття «гендер». Вони переконують, що після прийняття ним мають замінити поняття статі. Мовляв, не буде звичайних чоловіків і жінок, а сотні гендерів. Відтак це дасть змогу легалізувати педофілію та інші збочення. Однак це неправда.

За інформацією Ради Європи, конвенція не має на меті стерти сексуальних розбіжностей між жінками та чоловіками. Немає жодного слова, що вони мають бути «однаковими». Проте угода говорить про рівність їх прав. Неприпустимі жодні упередження, стереотипи, звичаї та традиції, які надають перевагу чоловікам у приватній сфері, політиці, на роботі, в освіті. Попри слова недоброзичливців, конвенція не покликана зруйнувати інститут сім’ї. У ній взагалі відсутнє таке визначення.

«Чимало брехні прозвучало про термін «гендер», щоб дискредитувати Стамбульську конвенцію. Варто розуміти, що він не замінює ні біологічне визначення «статі», ні термінів «жінки» та «чоловіки». Натомість підкреслює, наскільки нерівність, стереотипи й насильство походять не з біологічних відмінностей, а з уявлень про те, якими є та повинні бути жінки й чоловіки у суспільстві. Також термін «гендер» не вперше з’являється в міжнародно-правових документах. Проблема полягає у перекладі терміну «гендер» та його відмінності від терміну «стать» мовами, які не мають точного еквівалента», — пояснили представники Ради Європи.

Стамбульська конвенція також не вимагає визнання одностатевих шлюбів. А тим паче — педофілії, яка є статевим насильством над неповнолітніми й відповідно — передбачає кримінальну відповідальність. До того ж в Офісі президента наголошують, що «Україна застосовуватиме конвенцію відповідно до цінностей, принципів і норм, визначених Конституцією України».

Чому чинних законів недостатньо?

Противники Стамбульської конвенції кажуть, що наша країна має вдосталь законів для протидії домашньому насильству. Однак експерти аналітичної платформи «Вокс Україна» переконують, що це не так.

За їх словами, в роки Україна значно покращила законодавство щодо домашнього насильства. Однак навіть воно має недоліки. Наприклад, досі дозволяє примирювати кривдника та постраждалу. Такий підхід може створювати ситуації, коли потерпіла звертається до суду для припинення перебування у шлюбі з кривдником, а суд не дозволяє розлучитися, а встановлює термін для примирення. Як наслідок, жертва стикається з небезпекою повторно стикнутися з насильством.

Також ратифікація Стамбульської конвенції зобов’яже державу краще захищати постраждалих. Зокрема, створювати для них притулки. Рекомендований Радою Європи стандарт — одне родинне місце на 10 тисяч населення. В Україні існує лише 376 місць. Це приблизно в одинадцять разів менше, ніж вимагає конвенція.

Як пояснила для видання «BBC Україна» експертка зі стратегічних комунікацій кампанії «За Стамбульську конвенцію» Марина Говорухіна, раніше жертви домашнього насилля мали звертатися до різних фахівців. Зокрема, слідчих, лікарів, психологів і юристів. Не всі знали, які правильно поводитися з постраждалими. Тепер держава повинна створити єдину установу, де людина зможе отримати комплексну підтримку в одному місці.

Нині домашнє насилля розслідують лише, якщо про нього заявить жертва. Однак жінка не завжди може наважитися подати таку заяву. Натомість після ратифікації Стамбульської конвенції правоохоронці розслідуватимуть усі випадки, незалежно від того, хто про них заявив.

Читайте також: Російську музику заборонили у медіапросторі та громадських місцях