«Я не Притула, але підтримуватиму армію до перемоги»: як волонтерить ведуча Олена Польова

Пів року триває широкомасштабна війна в Україні. За цей час багато з тих, хто активно допомагав війську та людям, постраждалим від бойових дій, виснажився. Але, на щастя, залишаються й ті, які, не покладаючи рук, продовжують боротися. Серед них – відома хмельничанка, популярна ведуча та блогерка Олена Польова.

Разом зі своїм чоловіком Олегом Фіщуком з кінця лютого вони не припиняють займатися волонтерством. Штаб зі збору гуманітарної допомоги організували у себе в під’їзді, а її склад у підвалі того ж житлового будинку. За вантажників – сусіди, за благодійників – підписники хмельничанки і небайдужі люди.

«Ми з чоловіком ніде не реєструвалися як волонтери, але ще 26-го лютого побігли до кінотеатру Шевченка і запитали, що треба. Стала сама організовувала збори: рушники, білизну. Люди приносили мені підгузки, дитячі речі. Я багато всього збирала і складала у під’їзді. Потім ми зібране завантажували в автомобіль і відправляли куди треба. До прикладу, почули про трагедію в Бучі. Їде туди ціла машина з одягом і я всім своїм кричу: «На четвер несемо мені одяг, дитячого не треба, бо там тільки підлітки. От всі знають, що треба приносити мені в під’їзд. Під’їжджає фура, ми її вантажимо і вона їде. Але машина в’їжджала, а люди мені далі несли: скейти, велосипеди, коляски. Я стала складати вже у нас в підвалі, а потім передавали це все».

Спершу подружжя намагалося допомогти усім, про кого дізнавалися, з часом визначилися з напрямком. Тепер основна їхня волонтерська діяльність сконцентрована на підтримці трьох військових підрозділів.

Своїх помічників Олена називає «Армія свідомих людей».

Попри це нещодавно Олені та Олегу вдалося зробити щасливими родину з Миколаєва, організувавши акцію «Крила». У травні сім’я залишилась без рідної домівки. Вдома у них був невеликий бізнес, трактор, домашнє господарство: тримали корів, свиней, близько сотні курей. Але в один день це все згоріло. Родина сиділа в автомобільній ямі, а коли вийшла звідти, то замість дому був пустир. З тих пір чоловік, вагітна дружина та двоє хлопчиків тиснулися у занедбаній хатині на Деражнянщині.

Хмельничани про сім’ю дізналися випадково – про них розповів хлопець однієї з бригад, яким допомагає подружжя. Після почутого вирішили їм допомогти.

«Коли ми приїхали до них, то жахнулися: глиняна хата, в якій тільки три ліжка. Їх серед ночі туди привезли, кинули старенькі ковдри і так вони жили. Будинок абсолютно непридатний для проживання. Вагітна Настя з чоловіком Толіком спали разом на маленькому ліжку з сіткою. На інших ліжках двоє хлопців 9 і 11 років. Замість умивальника – тазик і відро. Поруч літня кухня, але так це тільки називалося, - говорить Олена. - Я такого ще не бачила, тому вирішила організувати акцію «Крила». Зробила прямий ефір і закликала людей разом обладнати цій родині житло. У нас було три тижні. Ми мали зібрати дошки, знайти меблі, купити лінолеум. Там бетонна підлога була. Ми як привезли килим, то Анатолій ледь не розплакався. Сказав, що він вперше ходив босоніж від 9 травня».

Олена возила потроху на Деражнянщину дитячі речі і паралельно шукала людей, які зможуть зробити опалубку в будинку, шукала вантажні автомобілі. Думала, як організувати вуличний душ, поставити умивальник, пофарбувати все, повісити полиці, вчепити штори. Небайдужі люди допомагали і зносили необхідні засоби для життя.

В таких умовах родина жила на Деражнянщині.

«Поки ми це все збирали, мені написала моя підписниця з Дунаївців. Запропонувала, що може не треба той будинок відбудовувати. Її знайомий на рік до Польщі переїхав і протягом цього часу родина може мешкати в його будинку. А далі може соціальне житло вже дадуть, - додає Олена Польова. - Настя мала незабаром народжувати, ми за це дуже хвилювалися. Комфортні умови їй потрібно було створити якнайшвидше. І ми з чоловіком поїхали в Дунаївці дивитися на той дім. Там є ванна, світло, велика кухня, кімнати, дивани, але не було шаф».

Хмельничанка оголосила, що акція «Крила» має завершення і два дні налагоджувала логістику, аби перевезти сім’ю на нове місце. Так четвертого серпня організувала групу з 20 людей, які допомогли за один день все зробити. Одна частина бригади вантажила речі родини на Деражнянщині, інші готували все до приїзду сім’ї в Дунаївцях. З Хмельницького везли придбану стінку, якої не вистачало в будинку. Того ж дня Настю допомогли зняли з обліку в одному місці і зареєструвати в іншому.

Родину забезпечили всім необхідним, підготували речі для появи малюка, хлопчаків завершують збирати до школи. 18 серпня Настя зателефонувала Олені та розповіла, що народила доньку.

«Всі чекали, що родина буде плакати, обіймати нас, але я не очікувала бурхливих реакцій. Вони взагалі мовчазні люди. Вони все втратили і більше не мають емоцій. Настя просто сказала «дякую». В Анатолія нещодавно брат помер. Його маму в перші дні евакуювали до Вінниці, тепер він хоче її забрати. Настя сирота. Хлопці їхні дуже сором’язливі. Я привезла курку-гриль, вони до неї не торкалися. Привезла їм м’яса, солодощі, торт, але вони ніяк не реагували. Я зробила справу, їм допомогла. Далі вони самі, а тепер - наша армія», - каже волонтерка.

Як зізнається Олена Польова, щоб допомогти цій сім’ї, вона з чоловіком витратила місяць. Далі подібних акцій не влаштовуватиме, їхній напрямок – ЗСУ. Раз в тиждень вони завантажують автомобіль для військових: тушонки, сигарети, білизна, шкарпетки. Збирають все самотужки, об’їжджають точки, докупляють на ринку необхідне.

Подружжя не покидатиме волонтерство до перемоги України над окупантами.

«Пакуємо все в ящики. Буває, що пакую цілий день: вийшла о 12-ій годині, а повернулася в 23.00. Ми цьому присвячуємо практично всі свої дні, - говорить вона. - Соромно мені напевно сказати, що сил немає. Ми знаємо, як там страшно і тяжко сидіти під вогнем хлопцям. Багато знайомих зараз там. Виходу немає. Дуже прикро, що багато хто зараз заспокоївся, наче війна закінчилася».

Допомагає Олені «Армія свідомих людей» - так вона називає небайдужих, які їй допомагають з волонтерством і підтримують фінансово. Завдяки цьому родина продовжує наближати перемогу. Хоч і зізнається: останнім часом грошей їй пересилають мало, але все ж донати є. До прикладу, днями дівчина з Норвегії кинула 7500 гривень. За ці гроші волонтери зможуть заправити автомобіль однієї з бригад, який вони щотижня заправляють.

«Буду підтримувати армію до самісінької перемоги точно. Навіть, якщо у мене будуть весілля. У нас в під’їзді так і стоїть все. І нагороди та відзнаки від військових теж там, - підсумовує ведуча. - Люди розуміють, що я не Притула. У мене може бути на тиждень 10 тисяч гривень і за ті гроші я можу щось трішки купити. Але трішки ми, трішки хтось інший і так до самої перемоги».