Що залишать у спадок своїм дітям відомі хмельничани

Володимир Кулаков, голова правління ЗАТ “Хмельницьклегпром”, заслужений працівник промисловості України. Фото: з архіву

Про це ми запитали в промисловців, артистів та благодійника

Майя Онищук, скрипалька, солістка обласної філармонії:
“Матеріальне - не головне в житті. Тому я хотіла б передати духовні якості. У нас дуже дружна родина, ми ніколи не сваримося, завжди з’їжджаємося за першим дзвінком когось із рідних. Тому передала б бажання і вміння завжди підтримувати родинні зв’язки, любов до ближнього, терпіння та благородство, доброту та співчуття, вміння завжди приходити на допомогу ближньому. А ще - уміти досягати в житті всього самому і допомагати робити це іншим. Треба триматися свого роду, знати своє коріння та передавати ці якості з покоління в покоління. Родина для мене — це святе, і так має бути завжди”.

Володимир Кулаков, голова правління ЗАТ “Хмельницьклегпром”, заслужений працівник промисловості України:
“Найперше — це квітучу Україну та квітуче наше місто. Головне у житті - це духовність, тому маємо залишити велику культурну спадщину, зберегти цінності та культурно-історичні пам’ятки, що залишилися. Маємо навчити їх поважати себе, свою історію та культуру, батьків. Все гарне має примножуватися. Ну і, звісно, має бути високо розвинена економіка та промисловість, щоб усі наші діти жили в достатку та були щасливими”.

Фатіма Чіргіндзія, заслужена артистка України, солістка обласної філармонії, лауреат обласної премії ім. Т. Г. Шевченка:
“З духовного хотілося б передати свій талант та працездатність. Щоб у моїх дітей завжди було відкрите серце для людей, щоб вони були завжди готові до спілкування.
З матеріального хотіла б залишити свою велику бібліотеку, яку я постійно поповнюю, та квартиру. А якщо коли-небудь матиму власний будинок, то він теж дістанеться моїм дітям”.

Ігор Денисов, президент обласного благодійного фонду “Сіон”:
“На першому місці мають бути духовні цінності, а не матеріальні. Тому я б залишив своїм дітям Боже благословіння. Це найголовніше, що є і може бути у житті. Стосовно матеріального, то, звісно, залишу все, що зараз маю чи матиму у майбутньому — квартиру, машину, будинок тощо”.

Наталія Мудра, директор ДП “Проскурів-хліб”:
“Як кожна мати, я переживаю за те, щоб мої діти жили у достатку та злагоді й ні в чому собі не відмовляли. Тому залишила б їм усе, що сама маю: будинок та квартиру з усіма благами. Хотілося б, щоб наші діти жили щасливо у гарній державі. Адже ми живемо заради них та їхнього світлого майбутнього”.