«Дорога для школярів» стала дорогою для «шанованих людей»

Про будівництво «дороги для школярів», як пояснив тоді її головну мету голова Чемеровецької РДА Сергій Романчук, «Хмельницька народна газета» писала у серпні 2010 року. Тоді керівник району стверджував, що в Романівці немає середньої школи, і нібито дітям незручно ходити хащами і болотами через ліс до сусідніх Іванковець Городоцького району. В заяві ж про наміри, яку Чемеровецька районна державна адміністрація подала тоді у місцевій газеті «Нове життя», йшлося, що «існуючий стан автомобільного проїзду між селами незадовільний, а саме: покриття щебеневе, водовідвід не зроблений, узбіччя заросло чагарником». Те, що дорога будується зовсім не заради школярів, стало зрозуміло ще тоді, коли у самій школі повідомили: дітей з Романівки у нас одиниці. Поінформовані джерела ж стверджують, що тут, у заповідній зоні з мінеральною водою, мають побудуватися столичні чиновники. Для них і нові дороги.
Щоб дізнатися про те, що зроблено, а що – ні, проїхатися уже новою дорогою і подивитися на власні очі, куди планують «закатати» решту коштів, ми знову вирушили у Романівку.
Наміри – це не дії
Село майже порожнє. Чи то спека всіх позачиняла в будинках, чи всі саме поралися по господарству: доїли-поїли корів. До нової дороги веде стара, асфальтована, іноді набагато краща, ніж у місті. У порівнянні з тим, що ми бачили минулого року – грейдери, які тільки розчищали те, що згодом назвуть дорогою – цього року красувалася широка дорога. Однак, більша частина з того, що було вказано у минулорічній заяві, таки справді залишилося намірами (заява ж про наміри, а не про дії): дорога все ще перебуває під щебеневим покриттям, хоча й з новим шаром щебеню по всій довжині. За словами сільського голови, Анатолія Ковальчука, на дорогу й не планували стелити асфальтове покриття. «Ще минулого року дорогу вкрили щебенем і просочили смолою, – розповів Анатолій Олександрович, – але за відсутності коштів роботи на деякий час припинилися. Та вже з 15 серпня працівники знову розпочнуть роботу: дорогу ще раз вкриють щебенем і просочать смолою». Що ж до водовідводу, то його зробили, але … так, як і більшість з того, що у нас робиться (як не прикро це визнавати): зливну каналізацію обабіч дороги таки встановили, хоча і не по всій її протяжності. Сільський голова в телефонній розмові коротко резюмував: «як вміємо, так робимо». А от щодо чагарників, то – «куди від них подітися – тут же скрізь ліс», – кинув у наш бік чолов’яга на ім’я Іван, який саме чимчикував зі своєю корівкою додому, почувши наші з водієм репліки. За його словами, дорога функціонує давненько, хоча біля самого села ще не закінчена. Будівельники, які саме вовтузилися біля бетонних конструкцій, що служитимуть переходом під дорогою, розповіли, що закінчувати прокладення і займатися остаточним «оформленням» дороги буде якась хмельницька фірма, яка нещодавно виграла тендер. Хоча Анатолій Ковальчук стверджує, що виконавці робіт не змінилися і дорогу закінчуватимуть ті ж, що й починали. Офіційно, за словами сільського голови, її повинні здати в експлуатацію вже у жовтні цього року. Одразу ж, після офіційного введення її в експлуатацію, тут курсуватимуть одразу два автобуси: «Чемерівці – Хмельницький» та «Дубівка – Хмельницький».
«Рай» для столичних «князів»
Та поки що «робота йде» поруч із новозбудованою дорогою – на території так званої відпочинкової зони колишнього Закупнянського кар’єру. Про те, що тут «все вже розкуплено» у Романівці говорять сміливо і відверто. Хоча минулого року всі лише знизували плечима, мовляв, нічого не чули, не знаємо. Тоді ж і сільський голова загадково казав лише те, що «колись і в Романівці буде рай». Справжнього раю ще немає, але напрацювань вже чимало: в селі розчистили узбіччя центральної дороги, замінили паркан на кладовищі, скрізь прибрали, новою дорогою вже можна проїхати аж до Іванковець, місцевий ставок розчистили і вже другий тиждень, як він знову наповнюється водою. «Скоро всі вільні шматочки землі в нас викуплять і буде нам «дзуськи», а не вихід до ставка, – бідкається дядько Іван, якого ми зустріли, їдучи новою дорогою. – Буде як у Криму: берег розкупили, і звичайні люди вже й не мають як до моря підійти». Та не всі такі песимісти. Сільський голова стверджує, що у Романівці є в запасі близько 50 га землі, але нікому, крім місцевих жителів, її не виділятимуть. «На цій землі з допомогою інвесторів ми плануємо побудувати кладовище і церкву – ділиться планами Анатолій Олександрович. – А на тих майже 6 га, які минулого року ввели в межі села, планують збудувати цех з розливу мінеральної води та санаторно-оздоровчий комплекс. Поки що про це ведуться перемовини з інвестором». Хоча сільський голова жодних прізвищ не назвав, та поважний чоловік, який очевидно колись був керівником, розповідає про все гонорово і відверто, мовляв, скоро і в їхньому селі буде свято. «От набудує тут домів наш Скубашевський (Станіслав Скубашевський з квітня цього року заступник Глави Адміністрації Президента України, родом із с. Голенищево – авт.), відремонтує старі дороги, добудує нові, і буде у нас Романівка як місто, тільки з чистим повітрям і без заторів». А «їхній Скубашевський» тим часом не бариться. Уже викуплені усі будиночки, які колись належали Закупнянському кар’єру. На території автомобілі з номерами «ІВ», і люди з «франківсько-гуцульською» говіркою працюють на будівництві. «Відпочивати приїхали сюди?», – наївно запитую. «Ні, ми тутки працюємо, будуємо хазяїну будинок». «А що ж йому тих сім, що є, мало?», – не заспокоююся. «Та, зносити він їх буде, може не всі, але буде». Потім один із них, найкмітливіший, згадав, що один будиночок ще не проданий, принаймні, офіційно, і запропонував нам його придбати за … 30 тисяч доларів. І додав, що це стартова ціна, а якщо буде кілька покупців, то доведеться розкошелитися й на більше. Зате сусіди тут «розкішні», ніхто не ображатиме. Сусіди й справді «розкішні». Кажуть, що окрім столичного чиновника в Романівці обжилися, хто хатиною, а хто шматком землі, й обласні можновладці.