Хмельниччина в часи Голокосту – про єврейське гетто у Проскурові

На 27 січня припадає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту - геноциду єврейського народу в часи Другої світової війни, внаслідок якого загинули мільйони людей. За інформацією Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», у той час на території України було вбито орієнтовно 1 мільйон 580 тисяч євреїв. З них 115 тисяч — на території нинішньої Хмельниччини.

Першим місцем масового розстрілу євреїв у нашій країні став Кам’янець-Подільський. Саме там 28 серпня 1941 року, тобто через місяць після початку нацистської окупації, впродовж доби вбили близько 23 тисяч євреїв. Серед жертв було 500 дітей 4-8 років, яких окупанти поховали у спільній могилі.

Два роки тому 27 січня в Хмельницькому на вулиці Вайсера, 15 відкрили пам’ятний знак жертвам Голокосту. В роки окупації в цій частині міста було розташоване єврейське гетто – житлова зона, куди у роки Другої світової війни насильно переміщували євреїв з метою ізоляції їх від неєврейського населення. Туди звозили не лише місцевих мешканців, а й євреїв з навколишніх сіл та містечок. Люди проживали у тюремних умовах за колючим дротом, під прицілом автоматів.

Відкриття пам’ятного знаку жертвам Голокосту в Хмельницькому.

Під гетто у Проскурові були виділені єврейські квартали від Південного Бугу по вулиці Кам'янецькій до вулиці Подільської, по ній до вулиці Проскурівського Підпілля і знов до Південного Бугу. Одночасно в цьому гетто перебувало три тисячі євреїв.

В Проскурові євреїв почали розстрілювати уже з осені 1941 року. Конвеєр смерті ще більше запрацював через рік - восени 1942 року. Євреїв розстрілювали у два етапи. На початку жовтня фашисти розстріляли мешканців гетто. 30 листопада 1942 року були розстріляні в'язні робочого єврейського табору та спеціалісти, які там утримувались. Поряд з місцевими євреями розстрілу в місті Проскурові зазнало єврейське населення навколишніх сіл. Всього було розстріляно понад 9,5 тисяч осіб.

У жорстокі роки Голокосту більшість людей жили в страху, розпачі та зневірі. Проте були й такі, хто не втратив людського обличчя та здатності співпереживати та співчувати. Ризикуючи власним життям та життям своїх рідних, вони рятували євреїв від смерті. За це переховування нацисти карали жорстоко – винищуванням цілої сім’ї рятівника.

Допомога українців мала різний характер: одні непомітно вкладали яблуко чи окраєць хліба у кишеню перехожому, інші допомагали одягом, а хтось надавав притулок на ніч або ж на кілька років... Саме останніх нагороджують почесним званням «Праведник народів світу» та «Праведник України». За інформацією благодійного фонду «Хесед-Бешт», на теренах Хмельниччини «праведниками» вже мають честь називатися близько 80 осіб.

Історії тих, хто рятував євреям життя – читайте у матеріалі.