ye-logo.v1.2

Як Проскурів став обласним центром

Суспільство 5223
Проєкт Центральної площі Проскурова, 1937 рік
Проєкт Центральної площі Проскурова, 1937 рік

82 роки тому центр області перенесли з Кам’янця-Подільського.

15 березня 1941 року центр області було перенесено з Кам’янця-Подільського до Проскурова. Таким чином протягом березня-квітня 1941 року до нового обласного центру переїхали всі обласні державні і партійні установи. Проте, до початку війни не встигли перебратись деякі обласні установи і заклади, як наприклад театр, бібліотека та інші.

До речі, Проскурів міг би стати обласним ще у 1937 році, як такий, що розташований на перетині залізничних та шосейних шляхів i має центральне географічне положення в регiонi. Але, виявилось, що у місті фактично не було адміністративних будинків та не відповідала статусу адміністративного центру забудова та благоустрій міста.
Того ж 1937 року архітекторами і інженерами харківського державного інституту проєктування міст («Діпроміст») був розроблений «План реконструкції Проскурова». У 1938 році його затвердила Проскурівська міська рада та прийняла до виконання.

План був розрахований на десять років: перша черга мала бути реалізованою до 1942 року, друга черга – до 1948. Проєктанти передбачали, що за цей час населення міста збільшиться удвічі та складатиме 57-60 тисяч мешканців.

Головна увага була спрямована на повну реконструкцію центральної частини міста, де повинна була зникнути одноповерхова забудова. Прибузькі єврейські квартали взагалі пропонувалось знести та зробити на їх місці відпочинкову зелену зону. Були визначені головні магістралі міста – це існуючі вулиці 25 Жовтня (нині – Проскурівська) та Фрунзе (нині – Кам’янецька), а також вулиця Шевченка, яку планувалось продовжити до теперішньої Володимирської. Крім того, Старокостянтинівське шосе повинно було отримати мостовий шляхопровід над залізницею, та далі, через Дубове, вийти на Кам’янецьке шосе.

Архітектори запроєктували п’ять нових майданів – два адміністративних, привокзальний, спортивний та Площу культури. Цікаво, що для Центрального адміністративного майдану відводили місце поблизу парку імені Франка – там, де нині ми маємо меморіал «Вічний вогонь». Там передбачалась побудова Будинку Рад та комплексу триповерхових адміністративних будівель. Ще один великий майдан – Культури, повинен був з’явитися на місці, де нині Дитячий світ та «Либідь-Плаза». Цю площу мав би прикрасити величезний Палац культури.

Окрім докорінної реконструкції центру, було заплановано розширення Проскурова за рахунок приєднання села Заріччя та розбудови на його північній околиці житлового масиву на 17 тисяч мешканців (район теперішнього проспекту Миру). Проєктанти передбачали приєднання до міста й села Гречани, але як промислового району. Там мало б вирости чимало підприємств, серед яких – найбільший в Україні цукровий комбінат.

Окрему увагу проектанти приділили Південному Бугу та парковим територіям. У планах було проведення комплексу меліоративних робіт, спрямлення русла та організація у заплаві річки величезного лугопарку площею 101 га. Нині там, де планували у 1937 році лугопарк, – стоїть комплекс гіпермаркетів.

Міська рада оперативно схвалила проект «Діпроміста» та почала його реалізовувати. Спершу вирішили добудувати у 1938-40 роках вже розпочаті об’єкти. На 1941-42 рік було заплановані більш грандіозні зміни: перепланування деяких вулиць, спорудження стадіону, універмагу, поліклініки, пожежного депо, медичного технікуму, шляхопроводу, ще одного із адміністративних майданів… Але війна не дозволила втілити плани у життя.

Хоча із задуманого майже нічого не встигли реалізувати, тим не менш, проскурівчани відчули деякі позитивні наслідки прийнятого плану реконструкції міста. За три роки до війни благоустрій та забудова змінилась на краще, Проскурiв став найбільшим містом за чисельністю населення в області та найголовніше – від 15 березня 1941 року набув статусу обласного центру.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую