Факт в історії: Кам’янець-Подільська фортеця – від в’язниці до заповідника

23 березня 1819 року у Кам’янець-Подільській фортеці була розміщена губернська в’язниця. До складу тюремних об’єктів увійшли усі будівлі, розміщені на території фортеці, крім цейхгауза (складське приміщення для зберігання запасів зброї та спорядження тощо — авт.). Про це пише Валентина Волкова в науковій статті «Кам’янецька фортеця ХІХ століття як губернська тюрма та виправне арештантське відділення».

Згідно з нею, у той час арештанти у тюремному замку поділялися на військових, цивільних та секретних. Серед військових арештантів переважали солдати-дезертири. Одним з них був й Устим Кармелюк, якого тут тричі ув’язнювали. Військові арештанти у фортеці утримувалися лише на період слідства і судочинства.

Цього ж дня у 1928 році Кам’янець-Подільську замок-фортецю оголосили державним історико-культурним заповідником. До складу заповідника увійшли усі старовинні оборонні споруди, Польська і Руська брами, вежа Стефана Баторія. Проголошення фортеці заповідником стало першим кроком до визнання заповідною всього Старого міста.

Тут ще до Другої світової війни більшовицька влада знищила низку храмів: Вірменський, Миколаївський, Іоанно-Предтеченський, Казанський, Троїцький. Чимало пам’яток було пристосовано під виробництво.