«Рів’єра-Хол»… і забагато сонця

А якщо розмістити його в торгівельно-розважальному центрі поряд з піцерією? А якщо встановити у ньому зручні дивани з високою спинкою і забезпечити багато сонця? Хоча, останнє, у випадку з рестароном-кафе «Рів’єра-Хол», що розташований на другому поверсі хмельницького ТРЦ «Оазис», швидше великий мінус, але про це згодом.
Інтер’єр
Затишна зала оформлена у м’яких коричнево-срібних тонах. Столи розраховані на компанії різного формату і чисельності: одні великі з м’якими диванами, що налаштовують на затяжний і веселий відпочинок, інші – зі зручними стільцями, для швидкого «перекусу». Має заклад і довгий стіл на кшталт барної стійки, який розділяє «диванну» частину залу і «стільцу».
Кухня
Традиційна кухня без особливих фірмових страв, хіба що два-три десерти, за словами офіціантки, роблять за особливим рецептом. Але ціни – не на щодень. Прочитавши у меню «Часникові грінки» - багети на грилі з часниковим соусом, мимоволі пригадали уривок із фільму «О чем говорят мужчины», де грінки назвали «Крутонами», і тому вони могли коштувати… у нашому випадку 14 гривень. І справді, звичайні грінки (у ресторані-кафе) не можуть коштувати стільки, а «Часникові» – можуть. Сирний крем-суп з різними видами сиру, вершками і спеціями заслуговував того, щоб за нього віддати 25 гривень. А от за салат з руколою та копченими мідіями ми вирішили, що не віддали б ще раз по 29 гривень. Ніби й рукола смачна, і мідії нормальні, та й навіть сир фета, яким усе було притрушено, вніс свою лепту, а все разом нам особисто прийшлося не до смаку. Єдине, що б ми замовили ще раз, звичайно окрім кави – це «Тяхан з морепродуктами». Рис із міксом морепродуктів та овочів, приправлений спеціями, вартий того, щоб за нього віддати 29 гривень: смачний, ситний і оригінальний. Загалом меню тут різноманітне. До прикладу, телятину на кісточці вагою 175 грамів вам зроблять за 59 гривень, а стек з лосося із соусом Унгарі (200 гр.) – за сімдесят гривень. Хоча можна пообідати й картоплею пюре, або рисом за 12-14 гривень.
Обслуговування
Майже усі заклади харчування, які тільки починають завойовувати свого клієнта, намагаються працювати як годинниковий механізм: офіціанти щиро посміхаються, а кухня догоджає клієнтам, виконуючи усі їхні забаганки. «Рів’єра-Хол» не вийняток. Більше того, ми з подругою, смачно попоївши, скористалися нагодою попліткувати з іншими нашими приятельками, одна з яких мешкає в Німеччині, а інша – у Москві. Протягом сорока хвилин з одним лише фреш-соком, а потім іще півгодини ми, напівлежачи, відпочивали на диванах з нетбуком (WI-FI-з’єднання якісне, можна здійснювати відеодзвінки). Терпляча офіціантка тільки час від часу поглядала, чи не зволимо ми хоча б іще щось замовити, щоб не займати столик марно. Великий мінус такого «вилежування» – це забагато сонця. Тут воно у прямому розумінні починає шкварити одразу по обіді так, що всидіти за столиками неможливо. Адже єдина довга стіна – це суцільні вікна, з яких відкривається гарний пейзаж прямісінько на міський пляж, але милуватися ним із задоволенням можна лише зранку.