За що ваших батьків викликали до школи?

Хто з нас не пам’ятає того часу, коли з острахом чекав повернення батька чи матері з батьківських зборів у школі. Напевне, навіть відмінники та відмінниці хвилювалися, хай навіть «десь там далеко, в глибині душі»! То що вже й казати про шкільних шибайголів, батьки яких до школи ходили з такою ж завидною регулярністю, як і діти. Ми примусили відомих і поважних тепер у місті людей понишпорити у пам’яті та чесно зізнатися усім хмельничанам: за які такі «золоті верби» доводилося червоніти їхнім батькам.

Анатолій Лаврентій, заступник Хмельницького міського голови:
«Дуже часто батька викликали до школи за те, що я щось побив: стенд, шибку чи двері. Також досить часто викликали за поведінку. Я був, скажімо так, досить активним хлопчаком і міг нібито випадково когось десь зачепити. Потім частенько від батька «попадало». Я не хотів визнавати провину, завжди намагався знайти якесь виправдання. Та, коли вже батько «вичитував», то щиро розкаювався і слізно благав: «не бийте, я більше не буду, чесно-чесно!». Щодо батьківських зборів, то на них завжди ходила мама. Оскільки вона сама вчителька, то вдома озвучувала лише «потрібну» інформацію, що стосувалася оцінок, рівня знань і аж ніяк не поведінки. Але щоденник в мене завжди був кольоровий від записів».

Віктор Очеретянко, начальник обласного управління освіти і науки:
«У школі я навчався непогано, проте моїх батьків декілька разів, все ж таки, викликали. Пригадую, коли навчався у Чуднівській середній школі, що на Житомирщині, під час змагань зі збору металолому ми з товаришами, щоб виконати та перевиконати план, «прихопили» декілька дров’яних титанів, які сусіди винесли тимчасово з хати. Звісно, що згодом усе розкрилося, і нам добряче дісталося від батьків, яких викликали до школи й розповіли про нашу аферу».

Олена Польова, шоувумен:
«Моїх батьків ніколи не викликали, тому що моя мама працювала у школі-інтернаті, там само навчалася і я. На якісь бешкети часу не вистачало, бо була завантажена з головою: о сьомій ранку – підйом, прибирання території, робота на кухні, після школи – знову прибирали, заготовляли картоплю та капусту на зиму. Я не хотіла відрізнятися від знедолених дітей, які там жили, і все робила нарівні з ними. А мої ровесники ходили на дискотеки, в кіно, на річку…
Окрім того, я займалася у танцювальному та вокальному гуртках, співала у хорі, виступала з агітбригадою. Так що була творчою натурою, а ще в мене дуже добре виходило копіювати вчителів. Траплялося, зображаю когось, а людина стоїть за спиною…
Спокійною я ніколи не була, і нерідко вечорами організовувала втечі – по скручених простирадлах ми вибиралися з вікна і йшли гуляти по місту. Хоча, якщо поряд було якесь весілля чи проводи, не йшли нікуди, а відчиняли кватирки і волали, підспівуючи музикам. А ще я була, як зараз кажуть, ді-джеєм, і на дискотеки приносила з дому магнітофон, бобіни з записами групи «Чінгісхан». За що отримувала від директора за антирадянщину.

Віталій Діденко, депутат міської ради від Всеукраїнського об’єднання «Свобода», голова міської організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода»:
«Мої батьки були у школі регулярно: інколи їх викликали, коли й самі приходили. Я ж, як і кожен нормальний хлопець, там – побився, там – шибки побив… Пам’ятаю, ще за Радянського Союзу, коли виводили війська з Німеччини, Чехії, деякі військові частини розквартировувалися у Хмельницькому. І от ми з хлопцями пробиралися на склади і – там щось випросимо, там – поцупимо, адже вони були без охорони. А потім приносили багато цікавого не тільки до школи, а й додому. І класний керівник нерідко приходив до нас, щоб «експропріювати» винесені зі складу речі – димові шашки й піротехнічні засоби. Серед них були шашки зі сльозоточивою дією, і ми розбирали їх, а порошок перед футболом висипали біля воріт суперника. У результаті - воротар сліпий, а ми отримували «на горіхи» від учителя фізкультури. І коли я приходив додому з двома гулями, там завжди питали, звідки вони взялися, і…
Але я до сьогодні вдячний, за те, що він стримував нашу надмірну енергію і допоміг стати справжніми людьми».