Хабарництво: Беруть усі! Дають не всім

Не даси, не отримаєш – це вже наче аксіома чи, якщо хочете, правило сьогодення. Не раз доводилося чути та й писати про хабарі медикам, міліціонерам, суддям, вчителям тощо. Та й, власне, про корупцію в органах влади говорили та й будуть говорити ще, мабуть, довго. Недарма ж існують різні інституції, які вивчають стан цього негативного явища у різних державах світу. До прикладу, візьмемо міжнародну організацію «Transparency International», яка складає спеціальний «Індекс сприйняття корупції», який називають «CPI» (абревіатура від Corruption Perceptions Index). Так ось, за цим «Індексом», Україна в 2010 році посідала 134 місце зі 178 країн. Таку ж сходинку посідав Гондурас та Зімбабве. Невже все так у нас погано? Ми вирішили проаналізувати, хто ж в нас ще не корумпований і хабарі не бере…

Не всі «заплямовані»

Кажуть, що однією з найкорумпованіших галузей є медицина. Це, власне, підтверджують і різноманітні рейтинги. Та й свіжий випадок у Полонному, наче про це свідчить. Днями там затримали лікаря, який, за версією досудового слідства, вимагав від 19-річного інваліда з дитинства декілька тисяч гривень за виписку з історії хвороби, яка пацієнту була необхідна для підтвердження інвалідності. Коли той приніс лікарю 4600 гривень, його й затримали. Однак не можна ж всіх називати хабарниками. Є й серед медиків порядні люди. Якось до редакції «Хмельницької народної газети «Є» зателефонувала читачка, яка розповіла дивну, за її твердженням, історію. «Уявляєте, я даю лікарю гроші, - розповідає жінка, - а він мені: «Навіщо? Мені моєї зарплатні із пенсією вистачає». Я була дуже здивована. Є ще ж люди нормальні». На запитання ж журналіста: «А навіщо ви лікарю гроші давали?», жінка відповіла: «Ну як… всі ж дають». Одразу ж пригадалася розмова з одним польським колегою, який зазначив: «У нас із хабарництвом боролися років десять. Поки самі поляки не зрозуміли, що давати лікарям гроші – це неправильно, оскільки вони отримують зарплату, яку їм, фактично, платять самі ж пацієнти. Інша справа, коли вимагають з людини гроші. Але нині в Польщі це рідкість, бо наші люди стали розумнішими».

А скільки доводиться чути про здирництво автоінспекторів? Наче ті вимагають гроші з водіїв, а якщо не дадуть – штраф за вигадане порушення. Але… Згадайте нещодавній випадок. Нагадаємо, сто гривень хабара пропонував один із подільських водіїв інспектору ДАІ, щоб той не складав на нього адмінпротокол за перевищення швидкості руху. І даішник не взяв, а водій постав перед судом, який покарав його за давання хабара, оштрафувавши на 850 гривень.

Їх мало, але вони є

І все таки, є ще такі професії, де важко уявити, щоб людям давали хабарі. Їх небагато, але є! До прикладу, продавець у магазині чи на ринку. Ну, скажіть, за що йому давати зайве? Це за часів Радянського Союзу, коли слово «дефіцит» було чи не у повсякденному вживанні, носили «пляшки» та «конверти», а зараз… Не беруть, мабуть, і водії таксі та маршруток. А ось, до прикладу, водія тролейбуса можна уявити в ролі корупціонера. Як? Ті, хто часто їздить хмельницькими тролейбусами, мабуть, не раз помічали, як кондукторам хтось платить не гривню за проїзд, а 50 копійок. Бачили? Можна припустити, що і водій помічає. А тому за мовчання може отримувати свою долю. Зауважимо, це лише версія, а не звинувачення. Бо, відверто кажучи, за 1-2 гривні назвати якусь людину корупціонером буде неправильно.

Не дають, мабуть, гроші й двірникам. Хіба що хтось попросить прибрати на іншій території. Але це вже швидше халтура, аніж корупція. Безумовно, є й в органах влади такі посади, на яких люди просто не можуть брати хабарі. А точніше – немає за що!

Слід згадати і людей телефонних служб довідки та довіри. Їм не те щоби немає за що запропонувати «лівак», а просто передати «подяку» - справа не з легких. Ну, і, врешті-решт, актори наших театрів теж, мабуть, не корумповані. А ось решта професій?..

Як у байках

Комізм і сатира, як відомо, невід'ємні особливості байки. Також байка повинна містити певний висновок, повчання - так звану мораль. Тому мораль нашої байки, на жаль, невтішна – беруть майже всі, а ті, хто «правильний», йому просто не пропонують стати на корумповану стежинку. Врешті, недарма у нас не одне століття кажуть: «Дають - бери, б'ють – тікай». А потім дивуються, що за «Індексом сприйняття корупції» ми прирівнені до Гондурасу та Зімбабве. Щоб щось змінити в нашому суспільстві, мабуть, необхідно змінитися в першу чергу нам самим. Спочатку не давати, а потім не брати. Або ж навпаки. Або ж і те, і інше одночасно.