Фейк про біженців у Польщі та особливості пропаганди у Білорусі: добірка тижня

Російські пропагандисти продовжують свою кампанію з дискредитації українських біженців за кордоном, намагаючись посіяти ворожнечу між українцями та жителями європейських держав.

Фейк про підпал українцями складу в Польщі

Черговий приклад з Польщі.

У соціальних мережах масово тиражують повідомлення про те, що «група з українських біженців, незадоволена політикою влади Польщі щодо постачання українських товарів та слабкою військовою допомогою, нібито організувала акт відплати та підпалила фармацевтичний склад Farmacol у Катовіце».

Користувачі соцмереж поширюють також два короткі відеоролики з місця подій, на одному з роликів видно будівлю з написом Farmacol. У соціальних мережах вже традиційно використовують мову ненависті, коментуючи нібито вчинок українських біженців. Цю інформацію також масово поширюють у польському сегменті соцмереж, пише видання “Стоп Фейк”.

Насправді ця новина є черговим фейком російської пропаганди. В польському місті Катовіце справді горів склад, що належить фармацевтичній компанії Farmacol, проте українські біженці не мають нічого спільного із цією подією.

Польський сайт Fakehunter зробив фактчекінг і приводить цитату голови прокуратури Південного району Катовіце Славоміра Барнася: «Попередні висновки, зроблені на стадії візуального огляду, унеможливлюють підпал у цьому місці, не кажучи вже про те, що винуватцями були іноземці». Прокуратура поки не хоче коментувати справжню причину пожежі, оскільки вона ще не має експертного висновку, проте називає версію про те, ніби до інциденту причетні громадяни України, необґрунтованою.

Фейк з використанням зображення Такера Карлсона

Користувачі англомовних соцмереж поширюють знімок екрану, який нібито показує американського блогера Такера Карлсона, котрий начебто повідомляє про захоплення та ув'язнення Президента України Володимира Зеленського. Однак цей знімок є фальсифікацією, створеною з використанням існуючих зображень обох чоловіків, пише видання “Детектор медіа”.

Представник Карлсона повідомив Reuters, що пости є фейковими і його ім'я та зображення використані без його дозволу.

Знімок екрану з'явився у соціальних мережах з підписом, що нібито Такер Карлсон випустив відео про затримання Зеленського і його відправки у російську в'язницю.

Фейковий знімок екрану містить зображення Зеленського, який тримає знак з номером "003856" разом з українським текстом "Голобородько В.П.". Проте це сцена з телесеріалу Зеленського "Слуга народу", яка з'явилася в першому епізоді третього сезону та була завантажена на офіційний YouTube-канал серіалу 9 квітня 2019 року.

Зеленський тоді грав роль Василя Петровича Голобородька від 2015 до 2019 року у серіалі "Слуга народу", де згідно з сюжетом вчитель школи обирається президентом країни. Зображення Карлсона, що розташоване внизу праворуч на фейковому знімку екрану, було взяте з відео, яке було опубліковане його офіційним акаунтом на соціальній мережі Х 6 червня 2023 року. Це відео було першим епізодом нового шоу Карлсона на Х.

Раніше сайт “Є”ye.ua неодноразово писав, яка вже сам Такер Карлсон поширював фейки про Україну.

Роспропаганда в Румунії

Воєнний кореспондент Ремус Черня, який працює на прифронтових територіях України для Newsweek (Румунія), розповів про роботу російської пропаганди в прикордонних з Україною територіях Румунії, пише Укрінформ.

Румунський журналіст розповів про роспропаганду під час конференції у Києві. Фото: Укрінформ

"Російська пропаганда дійсно є в Румунії. Її стратегія - усе відкидати, з'являються мільйони тролів, які кажуть - ти насправді в кіностудії, в Бухаресті, а не в Україні. Вони генерують багато коментарів, але насправді це один чи кілька людей, які ведуть діалоги від десятків акаунтів. Ці коментарі - це частина великої інформаційної війни росії”, - сказав він.

За словами журналіста, він має буквально доводити те, що бачив на фронті своїми очима.

“Недостатньо показати правду, треба ще й довести це …бо боти будуть шукати нестикування та відкидати інформацію, що ви подаєте. У Румунії все ще багато людей, які діють не прямо на користь росії, але намагаються поставити у тінь Україну, намагаються заплутати людей. Нам треба це розуміти й чинити опір”, - заявив Черня.

Також румунський журналіст зазначив, що українським військовим адміністраціям слід ближче спілкуватися з пресою.

“Важливо, аби іноземці мали можливість дивитися правду про Україну і знали багато про події на фронті, адже це впливає і на ситуацію із постачанням зброї. Правда і сила на боці України. І ми маємо прямо показувати, хто винний у цій війні, аби ні в кого не було сумнівів з цього приводу”, - підкреслив румунський журналіст.

Як працює білоруська пропаганда

Фактчекерський проєкт “По той бік новин” зробив аналітику про роботу білоруських ЗМІ в контексті поширення пропаганди.

Для аналізу фактчекери проаналізували новини, публікації та відео, які поширюють сайти білоруських телеканалів Білорусь-1, ОНТ та СТВ, інформагентства БелТА та видання «СБ. Білорусь сьогодні».

Перша відмінність пропагандистської машини Білорусі від росії – вплив телебачення. Для багатьох білорусів всередині країни і досі головним джерелом інформації залишається телевізор. І саме він є найбільш активним рупором держпропаганди.

Про це, зокрема свідчать дані проекту Media IQ, який з 2018 року займається моніторингом ЗМІ, що працюють на білоруську авдиторію. У першому півріччі 2023 року антилідером щодо дотримання стандартів журналістики, як і в 2022 році, залишився телеканал СТВ із балом 2,58 (найвищий бал – 5). У 2022 році телеканал «Беларусь 1» використовував у середньому 67 відсотків пропагандистських повідомлень від загальної кількости досліджених. У 2023 році найбільше таких повідомлень було вже на телеканалі ОНТ – 60 відсотків.

Система білоруського телебачення влаштована наступним чином: є Белтелерадіокомпанія – це своєрідний державний медіаголдінг. До його складу входять канали “Білорусь 1”, ”Білорусь 2” (розваги), ”Білорусь 3” (культура), ”Білорусь 4” (регіональні новини) та ”Білорусь 5” (спортивний). Крім того, є ще дві телекомпанії – “Другий національний канал” (ОНТ) та “Столичне телебачення” (СТВ). До речі, з усіх державних каналів лише у ”Білорусь 3” є програма передач білоруською мовою.

Найбільше фейків та маніпуляцій на згаданих телеканалах транслюють у новинах та авторських передачах. Білоруські новини концентруються лише на важливих для влади темах, на економічних псевдоуспіхах країни, передають російську медіаповістку та прокремлівський погляд на події в Україні та світі. Невигідні для білоруської влади теми просто замовчують. Характерною рисою новин також є обов'язкова згадка про «Олександра Григоровича» як гаранта стабільності.

Крім того, є авторські програми пропагандистів. В Білорусі виходять такі програми як “Азарьонок. Напряму”, “Марков. Нічого особистого”, “Все зрозуміло із Мариною Караман”, “Політика без краваток та купюр із Євгенієм Пустовим” тощо. Є навіть авторський проєкт “політичного оглядача” Ігора Тура під назвою… “Пропаганда”. За популярністю в країні вони навіть обійшли російських скабєєвих/соловьйових.

Загалом “авторські передачі” на білоруському державному телебаченні навіть не намагаються створити об'єктивну картину подій. Ведучі лише грають на емоціях глядачів, намагаючись викликати найбільш сильні з них – відразу, ненависть, страх. Спікерів або так званих “експертів” на такі програми підбирають із одностайною думкою, співзвучною з тезами держпропаганди.

Інша особливість білоруської пропагандистської машини – найголовніші медіа зосереджені в руках адміністрації Лукашенка. Усі перераховані телеканали є державними. Головними постачальниками новин для онлайн-медіа та газет також є державні агентства – БелТа та суспільно-політична газета “СБ. Білорусь сьогодні” (раніше називалася “Радянська Білорусь”). Регіональні онлайн-ЗМІ та медіа меншого масштабу лише передруковують інформацію, яку надають “з центру”.

Усі меседжі, які вона продукує, направлені на «внутрішній ринок». Головна ціль – сформувати потрібну точку зору у місцевого населення. Ключовим наративом є вихваляння правлячого режиму. Білорусь у таких меседжах малюють стабільною, економічно незалежною, соціально орієнтованою для проживання. Завдяки цьому наративу укріплюється позитивний образ Лукашенка.

Як і російські ЗМІ, білоруські часто розповідають про “труднощі” повсякденного життя в західних країнах: відсутність моралі, пропаганда ЛГБТ+, ціни високі, економіка “на межі”, без російського газу Європа мерзне тощо.

Таким чином пропагандисти формують у своїй глядачів думку, що труднощі є в усіх країнах, але винен в них лише «колективний Захід».

У 2024 році окремого звучання у пропагандистських медіа отримала тема виборів. У лютому у Білорусі пройшли вибори до парламенту і місцевих рад (це перші вибори після президентських у 2020 році, коли через арешти опозиційних кандидатів та суттєві розбіжності між офіційними результатами та паралельним підрахунком опозиції, відбулися масові протести).

Пропагандисти змалювали картину, де вибори пройшли як свято, на яке приходили “цілими сім'ями” (репортажі з виборчих дільниць ілюстрували світлинами батьків із немовлятами на руках), все було спокійно, критичних зауважень не надходило.

Насправді в Білорусі не існує опозиції. Режим зробив усе, щоб «зачистити» її: частину опонентів відправили за ґрати, інші – опинилися у вимушеній еміграції. Жодного впливу на вибори, як і права голосу, вони не мають, адже виборчі дільниці за кордоном не формувалися. Тим, хто хотів проголосувати, – пропонували повернутись до Білорусі.
Усього було чотири партії-кандидата, усі – провладні. Перед тим Лукашенко запровадив перереєстрацію, внаслідок якої ліквідували понад тисячу громадських організацій, фондів, політичних партій, об'єднань тощо. Також прийняли зміни до виборчого кодексу, зменшивши поріг явки, щоб вибори у будь-якому разі відбулися.

Ну і наостанок варто також проаналізувати, як у білоруських ЗМІ представлена російська війна в нашій країні і власне сама Україна. Ставши плацдармом для російської армії, у місцевих медіа Білорусь виступає “голубом мира”. Провладні білоруські медії активно використовують страх перед війною у місцевого населення, малюючи образ диктатора Лукашенка як гаранта безпеки. Мовляв, погляньте, що відбувається у сусідній Україні, натомість ми участі у війні не беремо, у нас під керівництвом “Олександра Григоровича” усе тихо й спокійно, і загалом – ми за мир, чи то пак за мирні перемовини.

За цією картиною світу росія не вторглася в Україну, а прийшла “визволяти”. Майже усі новини про події в України – це цитати російських медіа. Здебільшого посилаються на інформагентства “РІА Новості” та ТАСС. Нерідко у новинах цитати вирвано з контексту, щоб показати російську версію подій. Досить популярним є прийом замовчування: там не знайдеш інформації про масовані обстріли наших міст чи про загиблих мирних мешканців внаслідок таких атак (при цьому у щоденних новинах з посиланням на Мінцифри публікують скільки разів і в яких областях в нашій країні лунала тривога). Замовчуючи, білоруські пропагандисти допомагають приховувати воєнні злочини та применшувати їхній масштаб.

Широко висвітлюють російські “перемоги”, серед останніх – “визволення” Авдіївки. Після відходу українських Сил оборони з міста, білоруські ЗМІ, посилаючися на російські, розповідають, що перші мешканці подали документи на отримання російських паспортів, що місто почнуть відбудовувати, щойно лінію боїв “відсунуть”, і що “найближчим часом” там з'явиться світло та вода. Ці меседжі використовують, щоб зневірилися ті білоруси, які не підтримують війну, а також, щоб підтвердити образ “росії-визволительки”.

У підсумку можна зробити висновок, що висвітлюючи російську війну в Україні, білоруські пропагандистські медіа повністю повторюють кремлівські меседжі і виправдовують дії російської армії в Україні. Вину за війну перекладають на Захід, а сама Білорусь нібито не допомагає росії, лише бореться з провокаціями НАТО/Заходу, які намагаються втягнути її у війну. Загалом же пропаганда в цій країні підпорядкована правлячому режиму Лукашенка та слугує дієвим інструментом для створення позитивного іміджу та укріплення його влади.