Буфет: від “радянського” ані сліду

Чим керувалися власники нового закладу харчування, який відкрився нещодавно на вулиці Івана Франка, навпроти “старих” футбольних кас, називаючи це місце “Буфетом”, абсолютно не зрозуміло.

Як на мене, приміщення з величезними вікнами збудоване з ракушняка не має нічого спільного з радянськими буфетами, де продавалися нехитрі закуски, наливали чарку та запивали усе старим-добрим томатним соком.

Інтер'єр

На перший погляд, невеличкий зал цього закладу громадського харчування у своєму оздобленні має східні нотки. Ну, принаймні, на такі думки наштовхують розставлені у залі низькі столи та лавки з подушками. Присідаючи на останні одразу, хочеться роззутися та підібрати під себе ноги. Проте, коли починаєш приглядатися до елементів інтер'єру, то знов починаєш плутатися. Ну, взяти хоча б світильники, якими завішана уся стеля “Буфету”. Усі вони різні, оригінальні за дизайном та якось не позв'язуються із східними дизайном. А загалом у “Буфеті” затишно. Напевно, завдяки пастельним та темним тонам стін, підлоги, меблів та фіранок на вікнах. А ще у залі “Буфету”, біля барної стінки, розташувався оригінальний годинник, який сповіщає про час кожні півгодини. А ось великий плазмовий телевізор у залі розмістили невдало. Ті, хто сидить до барної стійки спиною, бачити його вже не зможе...

Обслуговування

Я вже згадував, що зал у “Буфеті” невеликий, тому наш прихід до місця громадського харчування непомітним для обслуговуючого персоналу не був. Меню принесли одразу, замовлення також зробили без проблем: підняли руку і офіціантка вже стояла біля столика. До речі, під кінець робочого дня у залі вже не було де яблуку впасти. Ось тоді я зі своїми супутниками і відчули дефіцит уваги з боку двох офіціанток. Їх просто розривали між столами, яких, як нам здалося, на цій площі, все ж таки, забагато. А ось попільнички у закладі міняють з налагодженою періодичністю, навіть, якщо у ній з'явиться бодай один недопалок.

Їжа

Вибір страв у “Буфеті” непоганий. До речі, коли починаєш його вивчати, то одразу розвіюються останні думки про хоча б якийсь зв'язок закладу із сходом. Вся кухня європейська, доповнена національними українськими стравами. Ціни, як для центра міста, доволі демократичні. До прикладу, порція салату “Хмельницький” з баликом, сиром, яйцем, цибулею, огірком та томатами приправлений майонезом коштує 16 гривень. Та це, напевно, один із найдорожчих салатів у цьому закладі. Скажімо, той самий салат “Буфетний”, або, як йдеться у розшифровці, звичайний вінегрет, коштує лише п'ять гривень. Щодо гарячих страв, то червоний борщ обійдеться вам у 10 гривень, а ось зелений - на дві гривні дешевше. За що дійсно було шкода платити гроші у ”Буфеті”, це за півлітри коли. Вона у закладі затягнула аж на 12 гривень. Це навіть більше на дві гривні від порції величезних дерунів зі сметаною та “Різотто з овочами”. Між іншим, страви які подали нам у “Буфеті”, чималі. І не те, щоб їх подавали у маленьких тарілках, вони справді великі і, головне, смачні. До речі, серед замовлених страв найдовше довелося чекати на деруни. Виникло навіть бажання відмовитися від замовлення, та піти. І, треба сказати, добре, що цього не зробили: свіжі, смачні та, найголовніше, з відчутним смаком картоплі. А не, як це часто буває, з надлишком борошна. Загалом, враження від закладу склалося непогане. Одним словом, тут цілком комфортно можна пообідати, попити каву чи посидіти невеличкою компанією наприкінці робочого тижня (тим паче, у наявності є алкоголь та пиво). А ось щодо гучних святкувань сказати важко... І ще одне, “Буфет” працює цілодобово. Погодьтеся, це суттєвий аргумент на користь, коли в переважній більшості кафе у обласному центрі зачиняються вже о 22.00 - 23.00.