У Волочиську, за ініціативи усіх релігійних громад міста та при підтримці міської ради, святкували День подяки Богу

На сцені великий коровай навколо якого крутяться діти з неприхованим бажанням відламати хоч шматок запашної смакоти, але за ними пильно спостерігають дорослі – не гоже порушувати композицію до початку заходу. На столі, поряд із короваєм красується велика Біблія 1906 року випуску. «Біблія – це духовний хліб, без якого не було б України, – каже Богдан Левицький, голова організаційного комітету, пастор Волочиської церкви християн віри євангельської. – Саме тому ми, усі релігійні громади міста, хочемо, щоб Волочиськ розвивався і розквітав, щоб основою його життя були закони Божі і людські». Пісні, читання, вірші, спільні молитви – всі номери, пов’язані спільною темою подяки, немов намистинки один за одним впліталися у загальну програму. «Є речі, які для нас здаються повсякденними і звичними, як от хліб чи вода, яких ми маємо вдосталь. Але запитайте українців на півдні нашої країни, навіть вони розуміють що таке відсутність чи брак води. А ми маємо її вдосталь. Хіба за це не варто дякувати Богу?», – ставить ніби риторичне запитання до заповненого залу Богдан Левицький. Позаду мене жінка тихо не погоджується з ним: «Хто має всього вдосталь, а хто й не має!». Почувши таку репліку її сусідка, пані Валентина, заперечує, мовляв, не гнівіть Бога, немає сьогодні в Україні голоду, злиднів чи будь-яких інших негараздів, а те, що хтось має більше, а хтось менше – не привід нарікати на долю. Після короткого диспуту обоє згодилися, що незадоволення – це звичка, яка дуже часто виникає безпідставно. А на сцені тим часом об’єднаний хор релігійних громад виконав кілька пісень, священнослужителі здійснили молитву-подяку за хліб, а з ним і усі блага, які має український народ загалом і жителі Волочиська зокрема. Піснею «Про благодатну долю України» об’єднаний хор молився за країну, а згодом спільна молитва «Отче наш» виконана усіма учасниками: протестантами, католиками, православними заключним акордом полилася в небо.