Cамостійно знайшов злодіїв і звернувся до міліції

Про викрадення з його квартири золотих виробів чоловік дізнався на початку травня.

«Якось я заглянув у шкатулку, де ми з дружиною зберігаємо ювелірні прикраси, - каже Олександр Карплюк. – Їх там не було. Запитав у 9-річної доньки. Та сказала, що до неї частенько приходили старші подруги, з котрими та познайомилася кілька місяців тому. Я звернувся до батьків однієї з них. Ті привели доньку. Дитина розповіла, що бачила, як її старші подруги виносили з квартири Карплюків золоті вироби».

Аби не доводити справу до міліції, чоловік поспілкувався з батьками двох неповнолітніх. Згодом 16-річні дівчата в один голос сказали, що нічого у квартирі не брали. Олександр Карплюк із заявою звернувся у міліцію.

«Дівчата у крадіжках зізналися, міліція порушила кримінальну справу, - розповідає Олександр Карлюк. - Я запитав у слідчої: «Можливо нам потрібен адвокат? - А для чого вам адвокат, вам держава захищає», - такою була відповідь.

Загалом у Карплюків зникло 4 пари золотих сережок, 2 чоловічі обручки, ланцюжок з хрестиком, і одна жіноча обручка. За словами потерпілого, загальна вага золота складала близько 35 грамів. Це все потягнула на 15 тисяч гривень.

«Про викрадений тещин золотий перстень ми дізналися згодом, бо думали, що мати його забрала. На очній ставці дівчатка підтвердили крадіжку масивного жіночого персня, але чомусь слідча по цьому факту порушила окрему кримінальну справу. А згодом взагалі закрила. Про це мене навіть не повідомила. Золоті вироби оцінила як лом. Вийшло щось п’ять з половиною тисяч гривень. Але ж у мене крали не як лом, а як золоті вироби. Про направлення справи до суду слідча мені ніхто не повідомляв», - каже Олександр Карплюк.

«Тату, то який же у нас закон?»

Суд відбувся 2 серпня. Все вирішилося за одне судове засідання. 16-річних дівчат визнали винними… і одразу ж амністували. Прикраси не повернули, оскільки золоті вироби здавали в один із ломбардів міста.

«Я сам, а згодом і з адвокатом, неодноразово хотів поцікавитися про перебіг розслідування кримінальної справи, - розповідає Олександр Карплюк. – Але слідчої Марти Головчук ніколи не міг застати на місці. То вона у відпустці, то вона виїхала, то вона вийшла. Адвокат телефонує на її мобільний, вона не бере трубку. За хвилину його приятель, також адвокат телефонує зі свого телефону. Головчук каже, що вона в себе кабінеті. Я тепер розумію: у такий спосіб затягувався термін апеляції».

Про те, що суд відбувся, Олександр дізнався лише 6 жовтня. До речі, про судове засідання його також ніхто не попередив.

Зі слідчою Хмельницького міського відділу міліції Мартою Головчук у нас розмови також не вийшло. Міліціонер одразу поставила ультиматум, аби запис не вівся. На запитання, чому потерпілого не повідомили, що матеріали справи надіслали до суду, відповідь була такою: «Я надіслала, а якщо повідомлення загубилося десь на пошті, то ці питання не до мене».

Я нагадав, що подібна кореспонденція має фіксуватися у відповідних журналах.

«Якщо ви вважаєте, що я здійснила якісь порушення, можете їх оскаржити», - каже Марта Головчук.

На цьому розмова припинилася.

«Зараз, аби повернути своє, потрібно звертатися до суду. А термін апеляції вже минув, – скаржиться Олександр Карплюк. – У найкращому випадку мені повернуть ті 5 тисяч. А насправді в мене викрали на значно більшу суму. Я людина небагата, але справа навіть не у грошах. Я свою доньку завжди вчив порядності, і вірі в закон. А вона каже мені: «Тату, то який же у нас закон?