Кореспондент «Є» вирішила взяти участь у конкурсі «Міс Хмельницький-2011»

«Термін прийому заявок ми продовжили на декілька днів», – почула на тому кінці телефонного дроту. І хоча за віком я вже трохи не підходжу, але вирішила спробувати. Як порадила мені кума, «кажи, що в душі ти ще взагалі неповнолітня!».
За корисними порадами звернулася до Анастасії Супрунюк – «Хмельницької красуні-2008», яку маю у «друзях» в одній із соціальних мереж. «Перш за все, потрібно вивчити основи дефіле та його стилі, – написала мені Настя. – По-друге, навчитися накладати макіяж та робити зачіску. Модель повинна вміти робити все, що стосується її зовнішнього вигляду – раптом щось станеться з перукарем або візажистом. По-третє, стежити за своєю шкірою – ніяких висипань, порізів або інших недоліків. І найголовніше – це параметри! Адже маленький крок убік – і все. Постійні тренування, здорове харчування і нічого зайвого…».
У приміщенні міського управління молоді та спорту, що на провулку Пушкіна, натовпу довгоногих дівчат не спостерігалося. Хоч якогось вказівника на кшталт, «красуням – ліворуч» теж не було, тому постукала у перші ж двері, що трапилися на моєму шляху. У відповідь на привітання та, власне, й саме запитання, де тут красунь збирають для дефіле, якийсь чоловік наказав слідувати за ним у сусідній кабінет. Там з аналогічним запитанням я звернулася до першої з трьох працівниць, яка припала мені до смаку. Вона зміряла мене з ніг до голови і, без зайвих люб’язностей, перейшовши на «ти», запила: «А скільки тобі років?». «Двадцять три», – збрехала я. «А зріст який?» – не вгавала жінка. «Метр сімдесят два сантиметри», – щиро зізналася. Працівниця знову пильно обдивилася мене і констатувала: «Щось твоє обличчя мені дуже знайоме… Ти вже брала участь у нашому конкурсі?». «Ні, – заперечила я, – це мій дебют!».
«Не обов’язково бути дуже красивою. Адже краса – це справа наживна, – у тій же таки соціальній мережі научала мене колишня модель, директор Хмельницького модельного агентства «Ірен Модел» Ірина Щавінська. –
Все можна зробити: і зачіску, і макіяж, і портфоліо. Але такі речі, як гарна усмішка, доглянута шкіра та волосся, завжди гарний настрій – це неодмінно».
Тим часом мені вручили анкету і, наказавши: «Роздягайся!», виставили за двері. Мовляв, у коридорі у нас стоїть спеціальний столик, там і заповниш, а нам не заважай. Притиснувши вухо до зачинених дверей, я ще хотіла послухати, як жінки перемиватимуть мені кісточки, але окрім окремих фраз розібрати щось було неможливо.
Із заповненням анкети учасниці конкурсу «Міс Хмельницький-2011» особливих проблем у мене не виникло. Запитання нескладні: паспортні дані, освіта, місце проживання, хобі, зріст, вага… чи зміниться ваше життя після конкурсу? якою для вас є успішна жінка? якою бачите свою кар’єру? – на такі будь-яка блондинка з анекдоту легко відповіла б! Написати не зовсім правду довелося лише замість уже згаданого року народження й фаху. Погодьтеся, відповідь «журналіст» на запитання про роботу, викликала б зайві підозри. Ну, і що гріха таїти, ледь-ледь не дотягуючи до ідеальних параметрів «90/60/90», в анкеті я зробила їх ближчими до своїх мрій, ніж до реальності. Можливо, згодом це і помітять, але в кабінеті управління молоді та спорту сантиметром мене ніхто не переміряв. А ось обов’язкові фото: «3х4», портретного плану і у повний зріст я пообіцяла донести. Робила я це, коли вже вдруге зайшла до кабінету (до речі, працівниця вже перейшла на «ви»). Вона поглянула на написане мною і запросила на кастинг, який має відбутися за три дні. Я поцікавилася, скількох конкуренток маю здолати, аби його пройти. Жінка відповіла, що цього року бажаючих менше, ніж зазвичай. Але в конкурсі традиційно візьмуть участь 12 учасниць. На запитання, хто буде в журі, почула: «А вам навіщо? Прийдете і побачите. Із собою візьміть купальник, взуття на підборах і гарний настрій. Більше нічого не потрібно». Дочекавшись, коли колежанки вийдуть і ми залишимося віч-на-віч, я компрометуюче запитала: «Якщо я знайду спонсорів для конкурсу, можна мені обійтися без кастингу?». «Ні, не можна, – заперечила, – ми самі цим займаємося».
P.S. Проте, світ виявився, як кажуть, «тісним»: мою невеличку аферу викрили. Мовляв, не підходите за віком, правила для всіх однакові… Найбільше обурилася моя кума: «А чому це кому конкурс «Міс Хмельницький» є, а «Місіс Хмельницький» – немає?!».