«Штурм» Держкомзему

І це далеко не гарантія того, що пощастить потрапити до омріяного кабінету під №107, що на першому поверсі управління Держкомзему в місті Хмельницькому.

Черга біля приміщення хмельницького Держкомзему, що на вулиці Подільській, починає формуватися ще пізно вночі. Приблизно у восьмій ранку людей, котрі хочуть оформити кадастровий номер, стає стільки, що “хвіст” черги необхідно шукати далеко за воротами управління. А якщо усіх бажаючих потрапити до кабінету № 107, де оформляють документи на присвоєння кадастрових номерів на землю розтягнути вулицею, то останнього у черзі доведеться шукати біля центрального підземного переходу.
Десь ближче до 10.00, коли розпочинається прийом, власники земельних ділянок, на які і потрібно оформити кадастровий номер, (а то, згідно законодавства, земельку ані продати, ані передати у спадок не можна), починають нервово “групуватися” у невеличкому коридорі.
“Наступний пішов!”, - командує чоловік у в'язаній шапці. Він сьогодні найголовніший у черзі: в його руках список тих, хто хоче потрапити до кабінету. Саме “хоче”, бо ж те, що вам вдалося потрапити до “кадастрового” списку, зовсім не означає, що до кабінету № 107 ви зайдете. “Я у черзі під № 33, - каже “зберігач” папірця, списаного з двох боків. - А якщо б ми зараз вас записали, то ви були б лише 88”. “ А скільки вже до кабінету зайшло?” - цікавлюся я, наївно споглядаючи на розпорядок роботи кабінету. “Лише 22 чоловік і це за дві години прийому, - чую роздратовані голоси з натовпу. - Вони одну людину по хвилин 15 — 20 обслуговують”. На дверях кабінету написано, що час прийому триває з 10.00 до 13.00. Якщо зробити нехитрі математичні розрахунки одразу розумієш, що навіть половині записаних у список у двері не зайти: на годиннику вже 12.00. “У нас загалом тут дві черги, - каже жінка, втомлено підпираючи стіну. - Одна складається з тих, хто документи на оформлення номера здає, та тих, хто документи після оформлення забирає. Я, наприклад, до другої черги зайняла місце ще о п'ятій ранку. Але є серед нас і ті, що о третій годині вже тут були і лиш зараз до кабінету заходять. Ви б бачили, що тут відбувалося, коли чергу формували! Від духоти та втоми декільком жінкам стало погано. Хтось не витримав та пішов, а людей все менше не стає”. “Мені теж у черзі доводиться вже вдруге стояти, - підхоплює розмову жінка похилого віку, якій вдалося примоститися на лаву біля дверей кабінету, - документи на оформлення кадастру здавала через приватну фірму. Їх у місті багато, вони оформленням і займалися. А ось щоб забрати оформлені документи, доводиться йти до Держкомзему все одно самій. І немає гарантії, що усе готове. Знущаються над людьми, коли усюди все комп'ютеризоване. Навіщо їм уся та техніка потрібна та Інтернет, коли стоїмо годинами у задушливій черзі? Ми ж не за “дякую” цим оформленням займаємося. Платимо тисячі гривень! ”.
“Я вже втретє сюди прихожу, займаю чергу та потрапити до кабінету не можу, - каже інвалід Микола Васильович. - Прийом відбувається лише з 10.00 до 13.00 у понеділок та з 14.00 до 17.00 в середу. У них там на столі спеціаліста купа папок. Поки тебе відшукають, поки перевірять усі папери та проплачені квитанції, хвилин 20 проходить. При цьому обслуговує людей лише двоє спеціалістів! Мені здається, могли б завести самі чергу та повідомляти людину, коли їй краще прийти. Наприклад, здав документи сьогодні, а за кадастром прийшов через два тижні...”.
Ті, кому до кабінету № 107 потрапити не вдалося, наступного разу знову доводиться займати чергу по-новому.
“Любчук у черзі є ? - Викрикує чоловік зі списком в руках, щойно з кабінету вийшла людина. - Я знову питаю — Любчук. Немає? Тоді Писарчук”. Почувши, що називають прізвища якийсь чоловік, розштовхуючи усіх, пробирається до списку: “Ви Юрчука подивіться, він коли іде?”. “А ви коли чергу займали”, - чується з натовпу. “Та ще о четвертій десь?” - каже чолов'яга . “О, то ваша черга минула! Ви, де увесь час вешталися, поки ми тут стояли?! Все наступного разу приходьте,” - лунають роздратовані вигуки біля дверей. Щоб сховатися від назріваючого скандалу, заходимо до кабінету заступника начальника управління Валентини Гаврищук за коментарем. Але Валентина Володимирівна лише руками розводить. “ У нас просто не вистачає ані людей, ані часу, - пояснює пані Гаврищук. - Все через те, що нам добавили функцію реєстрації правоустановлюючих документів. До 2011 року цим займався Державний земельний кадастр. Ми усіма силами хочемо полегшити процедуру оформлення, та є встановлений порядок, який ми порушити не можемо. Зокрема, при оформлення документів громадянину необхідно написати заяву на отримання державного акут на землю та сплатити певну суму. Лише після цього наші спеціалісти завантажують отримані та заповнені документи до перехідної системи. Після цього усі документи перевіряють у Державному земельному кадастрі і лише тоді видається державний акт з присвоєним кадастровим номером. На усю обробку документів йде не один день. Дійшло до того, що наші спеціалісти почали працювати й у вихідні дні. Якщо ми збільшимо час прийому, то взагалі, не матимемо часу на обробку документів та занесенням усього до бази”.