ye-logo.v1.2
«Єдині новини» на Хмельниччині та Україні. Для цього натисніть на трансляції хмельницьких і всеукраїнських телеканалів, або слухайте радіо khm-radio.ye.ua чи radio.ye.ua
"Єдині новини" на Українському радіо

Цукру більше не буде?!

Суспільство 7468
Фото: автора

Маківський цукровий завод, який навіть під час Великої Вітчизняної війни не знищили німці, нині розтягують частинами самі ж українці

За словами колишніх працівників, підприємство, яке у роки незалежності виробляло 12 тисяч тонн цукру за сезон, мало власні столярні цехи, величезний будинок культури та іншу інфраструктуру, нині “ріжеться” на металобрухт новим власником. Жителі Макова кажуть, що вантажівки, заповнені металобрухт, виїжджають з території заводу по декілька разів на день.

Працівники рятували завод, перекриваючи дорогу на Кам'янець

Щоправда, було це ще у 2006 році, коли тодішній голова облдержадміністрації Олександр Буханевич вмовив нині покійного відомого подільського бізнесмена та громадського діяча Адама Яхієва викупити завод у тодішнього власника, котрий також хотів пустити увесь майновий комплекс на металобрухт. За словами голови комітету порятунку Маківського цукрового заводу Анатолія Калинюка, Яхієв купував завод без особливого ентузіазму. “Коли ми перекрили дорогу, то обласна влада спрацювала оперативно, - згадує Анатолій Захарович. - Одразу відбулася зустріч із Адамом Михайловичем, якого вмовили купити підприємство. Але власник, який купив завод за 4,5 мільйона та вже почав різати, хотів за підприємство шість мільйонів. Врешті-решт, зійшлися на сумі 5,7 мільйона”.

“Яхієв відремонтував завод на 70 відсотків і хотів розпочати виробництво”

За словами колишніх працівників Маківського цукрового заводу, підприємство відчуло “друге дихання” саме з приходом Адама Яхієва. “Буквально одразу на підприємстві розпочався ремонт, який у 2007 році було виконано на 70 відсотків, - каже голова комітету порятунку заводу пан Калинюк. - Тоді усі задіяні на підприємстві люди вчасно отримували зарплату. Але Адам Михайлович знов віддав під заставу підприємство, аби за отриманий кредит засіяти значні площі ріпаку. Проте рік видався неврожайним, і гроші банку він не повернув. А у 2010 році Адама Михайловича не стало...”. Працівники цукрового заводу кажуть, що Яхієв навіть хотів продати підприємство і, навіть, були інвестори, готові придбати його, та суми, які він називав, були завеликі. Врешті-решт, після вбивства бізнесмена Маківський цукровий завод опинився у власності чергового банку, а у жовтні 2011 року увесь майновий комплекс отримав чергового нового власника.

“Із заводу метал вивозять вантажівки”

“Ми зустрічалися з новим власником, та одразу зрозуміли, що ні про яке відновлення виробництва чи запровадження нового й мови не буде. Нам дали зрозуміти, що увесь майновий комплекс буде “порізаний” та проданий на металобрухт, а приміщення, які залишаться, будуть продаватися. Звісно, ми почали звертатися до райдержадміністрації, прокуратури і написали листа Президенту. До нас навіть виїжджали спеціально створені комісії чиновників, та все закінчувалося фразами, що питання досліджується. Хоча, у неофіційних розмовах вони кажуть, що вплинути на ситуацію не можуть — у підприємства є законний власник, який може робити з майном все, що заманеться. Ось цілими днями з його території й виїздять вантажівки, заповнені “порізаним” обладнанням”.

Під час нашого перебування у Макові ми також відвідали територію колишнього заводу. Повністю занедбану, із напіврозваленими приміщеннями будинку культури, виробничих та господарських приміщень, її оберігають від сторонніх очей охоронці із раціями. Але в'їхати на територію підприємства все ж таки можна. “Ось тут у нас колись були БУМи (буртоукладні машини), - каже наш “екскурсовод”, колишній працівник Микола, підводячи до купи незрозумілого металобрухту. - Нічого не залишилося”. Розмову перервав охоронець, котрий підійшов до нашої автівки. Довелося їхати на інший бік поля. “А ось тут була лінія подачі жому, - вже на іншому кінці території показував наш гід. - Раніше навколо підприємства утримувалося багато господарств. Хтось буряки вирощував, а хтось, за рахунок нашої вторсировини, займався скотарством. Зараз нічого немає...”.

“На відновлення цукрового заводу необхідно 100 мільйонів гривень”

“Я розумію бажання людей, які раніше працювали на цукровому заводі, відновити виробництво. Колись усі вони мали акції цього підприємства і були, по суті, його співвласниками, але вони свого часу їх попродавали, - пояснює перший заступник голови Дунаєвецької райдержадміністрації Микола Баранюк. - Банк виставив цукровий завод на продаж, і його на торгах викупило підприємство з Київської області. Усі документи на власність перевірили відповідні органи, і дійсно, це підприємство має повне право власності на увесь майновий комплекс цукрового заводу у Макові. Як вплинути на дії власника - я не знаю. Увесь майновий комплекс його, і він може робити з ним усе, що хоче.”
До речі, за словами Миколи Петровича, усе обладнання, яке нині новий власник “ріже” на металобрухт, після десяти років простою реанімувати неможливо. “Я спілкувався з новим власником заводу і знаю, що він планує звільнити усі виробничі будівлі від обладнання, яке неможливо запустити, усі приміщення представити, як інвестиційний майданчик та, скажімо, продати”. Загалом, за словами першого заступника, щоб сьогодні запустити Маківський цукровий завод, необхідно 100 мільйонів гривень, та й сам ринок цукру нині перенасичений, і його вартість нижча за собівартість.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення

Робота для вас

  Так  Ні, дякую