Чим більше ви говорите з котами, тим більше вони говорять з вами

Вважається, що кішки не приносять кинуту їм палицю, як це роблять собаки, лише тому, що вони не вважають цю роботу своїм обов'язком.

Люся вже вісім років живе у художньому музеї
Назвати попелясту вусату Люсю – головним експонатом цього музею язик не повертається. Кішка, на відміну від нерухомих творів мистецтва, постійно в русі: то ластиться до відвідувачів, то ласує чимось смачненьким, то ходить на промисел. Щоправда, останнє – винятково задля задоволення, адже годують її тут від пуза. Улюблене місце чотирилапої – гардероб. Як будь-яка справжня жінка, вона пильно спостерігає за тим, хто в чому прийшов і чим пригостить. Ось хто стоїть на варті спокою у цій царині мистецтва!
«Люся у нас вже вісім років, – розповідає працівниця гардеробу, – дуже розумна і охайна. Якщо серед ночі їй «припече надвір», то піднімає на ноги усю охорону!». «Сходіть, візьміть у Люсі інтерв’ю, – жартує директор музею Людмила Задорожна, – вона у нас справжня зірка!».
«Люди з папугою на плечі ходять, а я – з кішкою»
Любов до тварин – міцніша за почуття між людьми, переконаний хмельничанин Олександр Діденко, адже ні кіт, ні пес ніколи не зрадять і не перестануть любити через відсутність грошей. Навіть незважаючи на те, що чоловік ось уже вісім років живе в гаражі, разом із ним на шістьох квадратах живуть іще четверо котів. Підняти настрій та позбутися негативу Олександру Васильовичу найбільше допомагають саме члени його котячого «сімейства».
«Коти – це моя найбільша любов! Іноді прийду додому злий, а вони всі повилазять з гаража і зустрічають мене. Одразу і настрій з’являється! А часом ляжу на ліжко, а вони по мені всі стрибають – туди, сюди! Вже, як засинаю, то поскладаю їх рядочком й накрию ковдрою, отак разом і спимо. Минулого року померла Катя. Вона жила у мене найдовше, ще й на кожне свято кошенятами вітала. Троє з моїх котиків – її дітки. Катя на плечі моєму обожнювала сидіти… Дехто, по телевізору показують, з папугою ходить, а я – з кішкою!».
Білосніжне породисте кошеня з’явилося в гаражі Олександра випадково, ніби відчувало, що саме тут йому найбільше зрадіють, навіть незважаючи на матеріальну скруту. «Виходжу якось на вулицю, – розповідає чоловік, – а воно забігає в гараж і –до мене. Я на нього кричу, виганяю, кажу, що в мене у самого он четверо (на той момент ще Катя була жива), а він ліг на лапки і хвостиком помахує. То я й думаю: живи вже з нами – де чотири, там і п’ять! Пушком назвав. А котик слухняний такий, коли їсти хоче, ніколи не нявкає довго, лише один раз – і мовчить, чекає».
Рижик – талісман «Проскурівського телеграфу»
Цей товстелезний рудий котик з’явився у нашій редакції наприкінці минулого року – Кота, тому одразу став загальним улюбленцем. Проте поводить він себе так, ніби повноправний господар і мешкав тут усе життя. Рижик повільно мандрує від кабінету до кабінету, стрибає зі стола на стілець (це вже як йому на той момент заманеться) і, неквапно подивившись довкола, витягується в дугу для солодкого сну. При цьому, постійно сновигаючи поміж представниками творчих професій він вже починає розмовляти. Зрозумілою віднедавна не лише йому мовою, він тішиться із чергової порції рибки чи м’яса, обурюється коли його не доведи Боже ігнорують і лащиться, коли задоволений не по котячому розкішним життям.