Державна російська: "за" чи "проти"

Стан і статус української мови – тема, щодо якої готовий висловити свою думку чи не кожен мешканець країни, починаючи ще від президента Кучми, (якому належить тонке розмежування між «офіційною» та «державною» мовами) до рядового українця, чи то пак представника народу. І хоч до парламентських виборів ще більше півроку, про двомовність вже починають говорити на різних рівнях. Як ставляться до надання російській мові статусу другої державної публічні хмельничани?
Наталя Захарчук, ведуча телепрограми «Рідна мова», ХОДТРК «Поділля Центр»:
«Питання двомовності взагалі немає права на існування, бо це не сприяє розвитку української мови, а навпаки. Російська мова сильніша, і вона задавить українську, тому потрібно дати їй шанс зміцнитися. А ажіотажем називають дії українців, які захищають свою мову. Захищати мову потрібно: можливо, якісь пільги з боку держави надавати видавництвам, які випускають книги українською, або регламентувати кількість програм, у яких звучить російська. Особливо це стосується так званих «брендових» проектів, як-от: «Україна має талант», де майже не почуєш української мови».
Іван Бухал, екс-мер, депутат Хмельницької міської ради:
«Я за те, щоб російська мова була, а з яким статусом – не так важливо! Мені й три мови не заважає, чим більше людина їх знає, тим краще. А статус – це форма, а не суть. У мене, до прикладу, українська мова закладена на генному рівні. Я навчався в українській школі, але більшість часу, поки працював на Донбасі, розмовляв російською. Нині знову вільно розмовляю українською. Взагалі, обговорювати питання мови нині не на часі, потрібно говорити про економіку, як її зміцнити».
Володимир Байдич, директор Державного архіву Хмельницької області:
«Вважаю, що достатньо єдиної державної мови – української. Я, як голова спілки вихідців із Хмельницького, які проживають у Москві, точно знаю, що скільки б українці не жили за кордоном, вони приїздять і вільно спілкуються українською. Єдність мови – це єдність нації, а особливо, якщо питання роздувають штучно, перед виборами – це не сприяє об’єднанню суспільства, а навпаки. Тому я впевнено кажу, що проти того, щоб російській мові надали статус другої державної».
Зоя Діденко, голова товариства «Просвіта»:
«Я категорично проти надання російській мові статусу другої державної, бо це антинародний політичний абсурд. Усі представники національних меншин, які будь-коли переїхали до України, можуть вивчити українську мову. А цим питанням і, не доведи Боже, законом про другу державну мову, влада принижує українців, нібито вони настільки тупі і не можуть вивчити мову! Усі, починаючи від прем’єр-міністра Азарова і до китайця, який стоїть на ринку, можуть вивчити мову. Якби була правильна і конструктивна українська політика, такого питання взагалі не виникало б».
Руслан Стефанчук, голова департаменту в Інституті законодавства Верховної Ради України:
«Негативно ставлюся до надання російській мові статусу другої державної. Це не просто неправильне політичне рішення, але й економічно затратне. Це рішення тягне за собою переклад усієї офіційної документації на дві мови. До того ж, я вважаю, що це зрада національних інтересів. Ті, хто пропагують двомовність, мусять розуміти, що двомовність приймається не для людей, а для державного апарату. Однак вони мусять знати, що незнання української мови вони не заховають за двомовністю, тому що тоді їм доведеться знати обидві мови досконало! Ще один аспект: мова – це ознака ідентифікації нації. В цивілізованих країнах офіційна мова пов’язана із титульною нацією, якою у нашій країні є українці».