Болгарські граблі для Хмельницької АЕС

Після перемоги Януковича на президентських виборах та пов'язаній із цим короткотерміновій ейфорії щодо співпраці з Росією було прийнято рішення про добудову третього та четвертого реакторів Хмельницької АЕС. Так, тієї самої, навколо якої два тижні тому поширювалися панічні чутки. Ці два реактори почали будуватися ще за СРСР, наразі стан готовності третього - 75%, четвертого - 28%. Минулого року було укладено контракт з російським ЗАТ"Атомстройэкспорт", за яким на цих двох енергоблоках має бути встановлений реактор ВВЕР-1000 потужністю 1000 мегаватт.
І тут перед Україною постає дуже серйозна дилема. З одного боку, є економічний сенс добудувати ці два реактори - і на цьому зупинитися. Як було пояснено вище, "нова" атомна енергетика є нерентабельною, але при цьому Україні не завадить резерв потужностей на той випадок, якщо в майбутньому таки доведеться зупиняти "найстаріші" реактори.
З другого боку, Росія - найгірший партнер, якому можна булодоручити таку добудову. І ніякого націоналізму тут нема. Достатньо подивитися, що сталося із спорудженням двох реакторів на болгарській АЕС "Белене", про що свого часу заявлялося не з меншим пафосом, ніж про добудову реакторів на ХАЕС. 
Там ситуація є майже повною аналогією до української. Два реактори Белене почали будуватися в 1987 році, з падінням СРСР Болгарія не знайшла коштів на продовження цього проекту. У 2005 році той же "Атомстройекспорт" запропонував добудувати АЕС Белене, і реактори мали бути такими ж, як на ХАЕС, - ВВЕР-1000. Контракт підписали у 2008 році, вартість робіт склала 4 мільярди євро.
У 2010 році Росія "викотила" нову ціну - понад 6 мільярдів євро. Почалися наполегливі спроби "дотиснути" болгарів на ці гроші: мовляв, ми знайдемо для вас кредит, а ви погоджуйтеся. Болгари не погодилися і заявили - більше 5 мільярдів не дамо. Коли російська сторона відмовилася піти на поступки, а болгарська влада зрозуміла, що за таких витрат ця АЕС не окупиться ніколи, було прийняте рішення про повне припинення проекту Белене. І запропонувала вже виготовлене обладнання використати на іншій АЕС, Козлодуй, де спорудити не два, а один реактор. 
І тут Росія відразу показала, чого варта "слов'янська дружба та співпраця" в її розумінні. Спочатку ідея перенесення будівництва в Козлодуй отримала категоричну відмову. Потім, коли абсурдність такого "отріцалова" стала очевидною навіть російській стороні, голова "Енергоатому" Сергій Кирієнко заявив: ну раз ви так хочете, ми збудуємо вам реактор в Козлодуї, але він обійдеться вам ще дорожче, ну і заодно треба порахувати, скільки ви нам вже винні. Паралельно була запущена проплачена пропагандистська кампанія "на підтримку Белене" - у типовому для подібних акцій ключі. Кількасот людей виходили за гроші на мітинги, телебачення будувало з цього картинку "масових акцій", у ЗМІ поширювалися публікації про те, як болгари насправді мріють про появу у Белене атомної станції. 
Не доводиться сумніватися - якщо проект добудови ХАЕС-3 та 4 із стадії декларацій вийде на стадію фактичних робіт, із 99% імовірністю події далі розвиватимуться точнісінько по болгарському сценарію. І при цьому можливостей для викручування рук українській владі у Росії на порядок більше, ніж у випадку з Болгарією. Результат можна прогнозувати вже зараз - ми отримаємо атомний довгобуд з астрономічною вартістю виконання, роботи відбуватимуться за рахунок російських же кредитів, тобто, Україну на цьому проекті обдеруть як липку й економічно, і політично - і не один раз. 
Як цього уникнути? Треба йти іншим шляхом. По-перше, не поспішати з добудовою реакторів на ХАЕС - а якщо вже братися до справи, то не з росіянами (у нинішні депресивні для атомної галузі часи не бракуватиме охочих взятися за українські реактори - чи в Ареви, чи у Вестінгауза, чи у Хюндай). По-друге, провести модернізацію українських ТЕС і досягти скорочення споживання газу. По-третє, найактивнішим чином почати розвідку сланцевого газу - по той бік кордону це робить Польща, і варто просто взяти з неї приклад. І нарешті, розвивати альтернативну енергетику, але не так, як це робиться зараз, коли пільговий тариф на "сонячний кіловатт" в бідній Україні в рази більший, ніж у "багатій" Німеччині. У нас, до речі, є серйозний резерв і по атому - коефіцієнт використання встановлених потужностей наших АЕС трохи вищий за 70%, тоді як у Росії він в районі 80%, а в США - понад 90%. За рахунок підвищення КВВП можна було б посилити базову генерацію, а підвищення ефективності маневрової генерації - тої, що змінюється протягом доби, покриваючи ріст споживання в денний період -можна було б досягти за рахунок комбінації "нові газові ТЕС плюс сонячна енергетика".

Матеріал з texty.org.ua

Автор: Сергій Лук'янчук