ye-logo.v1.2

Ти вічно житимеш у моєму серці

Суспільство 2814

Надворі йшов дощ. Молоденька яблуня своєю гілочкою стукала у вікно. Проте мала Марійка не звертала на це уваги. Дівчинка малювала свого кота, який згорнувся клубочком на дивані.


З сусідньої кімнати час від часу долинав кашель. Це Марійчина мама ось уже тиждень хворіє... Вона вставала і готувала їжу для донечки, але останні два дні чомусь тільки лежить. Марійка сама те, що могла, готувала для себе, оскільки на когось іншого вона не могла сподіватися. Батько все, що заробляв, швидко пропивав, часто не з’являвся вдома. І те, що в нього вдома хвора дружина та восьмирічна донька, йому було байдуже.
– Марійко, – кволим голосом покликала мама. Дівчинка миттю з’явилася на порозі кімнати.
– Марійко, принеси мені води, бо щось у роті пересохло, – попросила мати. Дівчинка зникла, і з’явилася з кухлем води.
– Мамо, може, викликати фельдшера? – спитала донька. Та відповіді не почула, бо хтось постукав у вхідні двері. Марійка побігла відчиняти. То була сусідка – тітка Зінаїда.
– Ну, що тут? Як почувається мама? – спитала жінка. Марія сумно поглянула на сусідку і, ледь не заплакавши, сказала: «Два дні не встає»...
Почувши це, тітка Зіна вбігла до кімнати, і мерщій приклала руку до чола Марійчиної мами.
– О, Господи! Та ти вся гориш! Ти якісь ліки п’єш? – стривожено запитала сусідка.
Хвора Анастасія ледь промовила: «Зіночко, які там ліки? Мою зарплату затримують, а той алкоголік усе пропив»...
– Я зараз до фельдшера, а ти, Марієчко, поміряй в мами температуру. – Зінаїда побігла за допомогою.
Температура виявилась високою. Фельдшер викликав «швидку», й Анастасію госпіталізували. Лікарі виявили двостороннє запалення легень, вони намагалися врятувати Настю, але хвороба була дуже запущеною... Мама померла.
...Раніше Марійка була веселою і балакучою, а тепер її не впізнавали ні вчителі, ні однокласники. Та причина такої зміни була й так зрозумілою. Класний керівник часто запитувала Марійку, чи не ображає батько, чи готує їй їсти... Хоч усе було не так, дівчинка відповідала: «Все гаразд».
Одного дня Марійка не прийшла до школи. Звісно, це не могло не стривожити Ольгу Павлівну, класного керівника, тому вона вирішила відвідати свою ученицю.
Будинок, у якому жила дівчинка зі своїм батьком, був занедбаним. Вхідні дерев’яні двері знизу давно прогнили, вікна були брудними. Коли Ольга Павлівна простягнула руку, щоб постукати в двері, з будки під хлівом вискочив старий облізлий пес, який ледь чутно хрипким гавкотом подав сигнал про візит гості.
 Чекати довелось недовго. Двері відчинилися, і показалася білява голівка Марійки.
– Доброго дня, – усміхнулася вчителька. Дівчинка кволо промовила: «Добрий день!»
– Марійко, в тебе все гаразд? – запитала вона. У зляканих оченятах дитини жінка прочитала, що з нею не все добре.
– Можна, я ввійду?  Марія ширше прочинила двері та впустила гостю.
В будинку були розкидані речі, долівка мала жахливий вигляд: в крихтах, вкрита пилом. Якийсь неприємний запах огортав усе приміщення. Поглядом Ольга Павлівна зачепилася за темні плями на плечі Марійки, що віднілися з-під майки. Пильніше придивившись, учителька зрозуміла, що то синці.
– Тебе хтось ображав? – Ольга Павлівна присіла перед Марійкою і взяла її за руку. Дівчинка ховала очі.
– Не бійся, я тебе заберу до себе, – зрозумівши, чиїх рук це справа, Ольга Павлівна пригорнула до себе крихітне дитяче тільце. Марійка заплакала, а потім розповіла, що за будь-які дрібниці батько її б’є. Раніше все синцями обходилося, а сьогодні зранку він ще й штовхнув її так, що вона вдарилася головою об долівку. Через сильний головний біль Марійка не пішла до школи. А батько далі пішов пиячити у місцевий генделик.
Не довго думаючи, вчителька сказала: «Марійко, давай візьмемо найнеобхідніші речі та підемо до мене».
Марія хутко побігла в свою кімнату і через кілька хвилин з маленькою сумочкою в руках була готова йти звідси подалі.
– А раптом батько розлютиться? – тихо сказала дівчинка.
– Не хвилюйся, я тебе захищу, – лагідно мовила вчителька і взяла дитину за руку.
У Ольги Павлівни не було ні чоловіка, ні дітей. Особисте життя не склалося. Проте жінка обожнювала дітей, тому робота завжди приносила їй задоволення. У своєму будинку вона відвела цілу кімнату для Марійки. Дівчинка була надзвичайно щасливою, адже в неї ніколи не було такої просторої і світлої кімнати.
Вчителька бачила радість дитини. Ольга не хотіла віддавати дівчинку в руки батька-алкоголіка, тому вирішила докласти зусиль, щоб позбавити його батьківських прав, а самій удочерити Марію.
Доказів для позбавлення батьківських прав було чимало, тож невдовзі Марійка повноцінно жила в домі Ольги Павлівни. Звісно, спочатку батько дівчини часто приходив, погрожував і вимагав гроші, а пізніше в своєму алкогольному тумані забув про існування дочки і згодом віддав Богові душу.
А Ольга Павлівна не могла повірити в те, що відтепер має донечку, яку треба любити, про яку потрібно піклуватися. Життя налагоджувалося!
...Роки минали. Марійка виросла, стала красунею. Мама Оля, як її називала Марія, не могла натішитися, адже дочка була не тільки красивою, а й вихованою і працелюбною, розумницею.
Закінчивши школу, Марійка вступила до політехнічного університету на економічний факультет.
Сусіди Ользі Павлівні часто казали: «Ой, Олю! Біда буде з твоєю Марійкою! Надто вона красива!».
Вчителька ображалася. Вона вважала, що то все заздрість людська. Марійка – розумна. Яка може трапитися з нею біда? Все вже позаду!
Марія зразу щотижня приїжджала додому, а потім для економії грошей відвідувала рідний дім раз на місяць.
Злі язики сільських пліткарок не вгавали: «А ти знаєш, Олю, що твоя Марія закохалася в одруженого чоловіка?». Ольга Павлівна не зважала на дурні балачки.
Одного вересневого ранку Ольга Павлівна, втомившись від роботи на городі, вирішила відпочити. Увімкнула телевізор. Якийсь репортер повідомляв про те, що біля річки у місті, де навчалася Марійка, знайшли оголений труп молодої дівчини. Далі на екрані з’явилася великим планом фотографія бідолашної. Та дівчина була схожою на... Марійку. Показали номер телефону. Жінка машинально записала цифри.
Внутрішній голос казав: «Усе гаразд! Ще нічого незрозуміло!».
Згадала: Марійка вже місяць не приїжджала додому... Вирішила спочатку зателефонувати жінці, в якої на квартирі жила донька. Виявилося, що Марія зникла тиждень тому. Власниця квартири також повідомила, що Марійка справді закохалася в одного одруженого бізнесмена.
Поклавши слухавку, Ольга Павлівна ледь втрималася на ногах. Зателефонувала на номер, що був на екрані телевізора. Розмова була короткою. Завтра зранку потрібно було їхати на упізнавання тіла...
Ольга Павлівна не спала всю ніч. А зранку вона вже знала, що її Марійки більше немає... Більше ніхто її не назве «мамою Олею».
Прогнози пліткарок справдилися. Марія закохалася в одруженого бізнесмена, який весь час годував її обіцянками про розлучення. Стандартна ситуація: ніхто й не думав розлучатися. А Марія вже носила під серцем дитя... Дізнавшись про існування коханки, дружина бізнесмена почала погрожувати дівчині. Марійка на те не зважала. Мстива дружина найняла бандитів, які викрали Марію, познущались з неї, задушили й оголене бездиханне тіло викинули на березі річки в передмісті...

Ірина ПРУДКА.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую