Виявляється, і в котів бувають мильні опери

Ця чорнявка прийшла до нас 18 травня. Худе, голодне кошеня-підліток було таким нещасним, що, побачивши його на задньому дворі, наш видавець Сергій Іщук впустив його у свій кабінет (був уже вечір) і швиденько пішов за сосискою. Повернувшись, був здивований, - біля кішечки лежало новонароджене кошеня! Потім, одне за одним, з’явилося ще три. І всі як один - блакитноокі брюнети. Так що Азочка теж залишилася в нас.
Проте, минуло три дні, і кішка зникла - попросилася на вулицю і не повернулася… Отож, ми не знайшли іншого виходу, як прилаштувати її кошенят до нашої редакційної Мурочки, яка стала мамою перед тим. Добре, що одного її малюка ми вже відділи. Добра матуся з радістю прийняла чотирьох кошенят, але, щоб їм було що їсти, довелося швиденько шукати хазяїна для її власного дитяти.
Однак через п’ять днів з’явилася Азочка. Точніше, приповзла до кошенят, тому що її не слухались ні задні, ні передні лапки. Більше тижня ми возили кішку у ветлікарню на крапельниці та уколи. Виявилося, що у неї зламаний таз, вражені внутрішні органи і травмована передня лапа. На лікування складалися всі працівники редакції, і це незважаючи на те, що ветлікар Василь Вовк, який лікував кішечку, за свої послуги не взяв з нас ані копійки.
А потім кішечка, яка все ще повзала на животі, знову зникла. Точніше, просто змушена була піти, оскільки Мурка жорстоко боронила своїх малюків від «чужинки»… Вона постійно лежить навпроти наших воріт у кущах, але боїться зайти на територію, оскільки Мурка, як і раніше, налаштована досить агресивно.
А малюки вже підросли і періодично вилазять з-під воріт, на дорогу, напевно, відчуваючи, що там, у кущах, сидить їхня мама. А за ворітьми - зовсім інший світ, з собаками, машинами, та, на жаль, не дуже добрими людьми, які місяць тому скалічили їхню маму. Тому, якщо у когось є бажання отримати в подарунок від редакції чорнявого чотириногого красеня з блакитними очима, звертайтеся.