Майстер різця та тесла

Хмельницька земля багата на талановитих людей. Вірші, пісні, оповідання майстрів слова нашого рідного краю може мати вдома кожен, їх є багато у бібліотеках, вони звучать на устах людей, навіть підсвідомо… Втім, є таланти, котрі вкладають душу і серце, виготовляючи золотими руками шедевр, про який мало хто дізнається, бо його не віддадуть до бібліотек, не цитуватимуть, не виставлятимуть на мегавиставках… Різьбі по дереву колишній голова сільради села Вербка Дерев'яна Ярмолинецького району 63-річний Петро Шургай присвятив усе своє життя. Ще хлопчиною починав у місцевій колгоспній майстерні, потім навчався у Кам'янець-Подільському будівельному технікумі та в Московському університеті станкового живопису та графіки, багато років був бригадиром будівельної бригади. Він створює не просто корисні, а унікальні речі. У будинку Петра Францовича майже всі меблі зроблені його руками. Двері, одвірки та вікна також його робота. А десь там, у закапелках його творчої душі, визрівають нові й нові мережива різьбярських доробків. Митець любить виготовляти свої шедеври на самоті у власноруч облаштованій майстерні. Рідні поважають його захоплення та намагаються не турбувати чоловіка, надаючи йому можливість плідно працювати. З під його різця вироби виходять унікальні, природні та, водночас, оригінальні.

Декілька років тому завдяки клопотанню Петра Францовича у селі було споруджено церкву. І не просто споруджено, а достовірно відтворено старовинний храм, який зруйнували за радянських часів. Чоловік за розповідями старих людей власноруч накреслив план майбутньої церкви, знайшов будівельників із Західної України, зробив двері та вікна і домігся підтримки духовенства. Але найголовніше, він вирізьбив для храму неперевершеної краси вівтар та іконостас. “Багато років мої односельчани ходили до церкви у сусідні села. Потім люди облаштували церкву в одній із сільських хат, а священик приїздив у село лише на великі свята, - розповідає Петро Францович. - Тепер всі наші православні віряни можуть помолитися у храмі й побути наодинці з Богом у будь-який час. У селі дуже багато людей похилого віку і їхати кудись у церкву у них немає змоги. А тепер у нас є своя, під боком. Я вважаю, що таким чином можу залишити після себе хороший слід на землі”.
Петро Францович - людина віруюча й добра. Він справжній патріот, любить Україну, рідне село, і безмежно закоханий у природу. Про це свідчить його захоплення фотографією та живописом. Чоловік постійно фотографує та малює красиві пейзажі, рослини, різну живність. Також у нього є унікальна колекція старовинних фотоапаратів, де зібрано декілька рідкісних експонатів. І це не просто колекція, гарно складена на поличці – ці фотоапарати він випробував на ділі, деякі навіть використовував під час своєї служби у війську, де час від часу виконував функції армійського фотографа. Доречно відзначити, що у всі свої доробки Петро Францович вкладає душу. Тому й не дивно, що від них линуть незримі потоки, які гармонійно єднають синь неба і тепло людської душі.

Фото Євгеній ДОРОФЄЄВ