Деревина повинна давати максимальну віддачу при мінімальних затратах

У його господарстві є 160 сортів яблук, 112 сортів груш, 55 сортів слив, 24 сорти суниць, 40 – троянд… І все це мирно співіснує поруч, обробляється двома руками господаря, а тішить всю сім’ю. У нього можна побачити Брусіанську малину, який родить двічі на рік, жовту малину «Лачка» – кущі якої мають висоту понад чотири метри, дерева-сади та помідори-дерева. 
Дерева-сади мають на собі більше двох сортів яблук. У Петра Івановича ж вони мають по шість, вісім і навіть дванадцять сортів. Кожна гілка – це окремий сорт. Є зимові сорти яблук, які лежать по півроку, аж до нового врожаю. «Зазвичай збираю рясний врожай, але цей рік – один із найгірших, – каже Петро Іванович. – Багато сортів вимерзло під час зимових холодів, а те, що вціліло – побило градом». Цього року дуже постраждали абрикоси, каже господар, показуючи на чорне, майже без листя і плодів, дерево. «А он, поряд, персики, – показує господар. – Минулого року з цього маленького деревця ми зібрали п’ять відер персиків, а цього року, через холодну зиму, врожаю майже не було. Те ж саме стосується і груш».
Найдорожчі саджанці коштують до трьох тисяч
Для того, щоб професійно закласти сад, потрібні чималі зусилля, але результат багато років тішитиме не лише господарів.
«Ідеальний варіант закладення саду – це коли людина приїздить влітку до мене, посмакує плодами, обере все, що їй сподобається, – пояснює Петро Вичавка. – Потім саджанці обраних дерев, кущів чи винограду я висаджую у так звану шкілку саджанців. Це окрема територія, із планом-схемою, на якій я позначаю де, коли і для кого висаджений той чи інший сорт». Саджанці господар викопує не раніше кінця вересня-жовтня, залежно від погодних умов. Прикопує їх у підвалі, і протягом осені-зими продає. За словами Петра Івановича, будь-який матеріал, окрім персиків та абрикос краще висаджувати з осені. Ще одна, як назвав її господар «потрійна штука», висаджується з весни – це дерево-гібрид схрещених аличі, абрикоса та персика. Плоди цього гібрида теж не схожі ні на що: діаметром 3-4 сантиметри, перламутрового кольору як зверху так і в середині, а на смак як черешня. Називається це диво-дерево «Лихни». Його саджанці дорогі, та зважаючи на попит – ще й дефіцитні, бо забезпечити бажану кількість дуже важко. Але це ще не найдорожчі дерева. Найдорожчі – це так звані дерева-сади. Його саджанці коштують 2-3 тисячі гривень. Особливі вони тим, що на одному дереві може рости до дванадцяти сортів плодів. Особливих умов догляду за саджанцями «від Вичавки» не потрібно. Єдине, що радить господар – це, зважаючи на аномальні зими останнім часом, висаджувати дерева на ділянці, де закритий північний бік. Решта – це зайві зусилля, а деревина, переконаний він, повинна давати максимальну віддачу при мінімальних затратах. Усього в господарстві Петра Вичавки майже тисячу різних насаджень, але не всі сорти того чи іншого продукту він продає. Зізнається, що спочатку потрібно дослідити, як веде себе деревина при різних умовах зростання, переконатися, що вона вживеться і буде плодоносити нормально, а вже потім продавати. Весь процес займає 4-5 років.
«Земля – це золото»
«В обробці усього цього багатства розраховуємо лише на власні сили. Навіть жодної компенсації від держави за негоду чи інші збитки. По-перше ніхто не хоче страхувати врожай, а по-друге – мороки із папірцями, з яких невідомо, чи буде користь, дуже багато». Садівник переконаний, якщо нині «розв’язати» людям руки, і кожен буде займатися своєю улюбленою справою, вкладати душу в те, що робить, то квітучішої країни, ніж Україна, не буде. Земля – це золото і в ній є все. Потрібно лише не лінуватися згинатися до неї. А згинатися у нього є до чого. Лише помідорів у нього понад 30 сортів. Є серед них апельсинові, рожеві, жовті, в смужку, довгі, схожі на баклажани… Спеціально є сорти, які йдуть на томати, вони мають багато соку, тонку шкірку і майже не мають насіння. Усю консервацію в сім’ї Петра Івановича роблять на основі власного томатного соку. Дуже стійкий до усіх негод, злив та граду, сорт «Італійська сливка», а сорт «Рожева ракета» родить плоди вагою до півкілограма. Але справжнє диво – це так зване «Смарагдове дерево» на якому вісім стебел із помідорами, яких більше, ніж на рясній яблуні. «Ці помідори можна їсти майже весь сезон, а перед самими морозами, ті стебла, на яких ще залишилися плоди, вириваєте з корінням, ховаєте до підвалу чи у підсобне приміщення і до самісінького Нового року смакуєте свіжими домашніми помідорами», – хвалиться Петро Іванович.
Проходячи далі, серед різних сортів помідорів, Петро Іванович демонструє сорт «Гібрид Тарасенка-2». За його словами, на одній гілці корча виростає до 20 помідор. «Коли вони дозрівають, гілку доводиться додатково фіксувати, щоб не відламалася, – каже чоловік. – Для домашнього користування, консервації та квашення ми використовуємо високорослі сорти типу «Де Бараво». На смак вони відрізняються від інших і зберігаються свіжими протягом двох місяців». Трохи далі посеред грядки, рясніють помідори, які господар називає «для ринку». Пояснює: це тому, що ці сорти найшвидше дозрівають і дають гарний врожай. Є у нього сорти й для себе. Вони вирізняються тим, що вимагають більшої уваги, нестійкі, але смачніші від звичайних сортів.
Усе це багатство висаджено у Петра Вичавки на понад 80 сотих землі. Але більшість цієї площі потрібно «вирачкувати» і обробити руками, адже туди жодну техніку не запустиш. При сильній спеці, ділиться секретом господар, допомагає процес мульчування: шар соломи настеляється під коріння саджанців і поливається один раз на місяць. Солома добре тримає вологу в землі і тривалий час не дозволяє проростати траві.
Дерева та кущі Петро Іванович обробляє один-два рази на рік. Каже, що зводить до мінімуму застосування хімічних препаратів заради того, щоб кожне яблуко чи груша мали натуральний смак, адже усі без винятку фрукти, які нині завозять на наші ринки, оброблені хімією настільки, що іноді неможливо відчути якими вони є насправді.