Якщо у вашій родині є невиліковно хворий

 За кордоном ці та інші питання вирішуються за допомогою паліативної медицини - комплексу заходів, які полегшують життя такій людини. Їй знімають біль, про неї піклується доглядальниця, з її близькими працюють психолог і священнослужитель. В Україні такий вид допомоги розвинений слабко, тому лише 0,05% нужденних отримують комплексну паліативну підтримку. І якщо дієтичний обід можна навчитися готувати самому, то вирішити психологічні питання, від яких теж залежить якість життя невиліковно хворого і його близьких, без порад фахівців важко.

Етапи прийняття хвороби
ЗАПЕРЕЧЕННЯ. Людина в шоці від перспективи: весь час хворіти (до прикладу, при СНІДі) або померти. Завдання близьких - допомогти зняти стрес і отримати більше інформації про свій стан (непоінформованість - джерело страху). Почніть щодня робити хворому простенький масаж: дотики - це завжди сигнал: “Ти нам потрібен, ми тебе любимо”. Заведіть звичку годину на день разом із хворим присвячувати пошукам інформації про його захворювання. І в жодному разі на запитання: “Я, все ж таки, помру?”, не відповідайте: “Ні, що ти!”. Фраза буде сприйнята як сигнал заборони спілкування на цю тему. Адже промовляння проблеми вже наполовину полегшує страждання.
ЗЛІСТЬ. Думка “Цього не може бути зі мною!” змінюється на “Чому це саме зі мною?!”. Гнів на комусь треба зігнати, і людина часто спрямовує її на близьких, і їм важливо перетерпіти ці випади. Порадьте хворому свою злість вихлюпувати в щоденнику. Можна також покричати в безлюдному місці.
ВКЛАДАННЯ УГОДИ. На цій стадії людина розмірковує: “Якби я був здоровий, я зміг ще зробити те і це”. Вона намагається укласти угоду з хворобою, самим собою. Запропонуйте хворому спілкуватися з “братами по нещастю”, а також фахівцями з груп підтримки хворих - особисто або по Інтернету. На цій стадії людина здатна мріяти й відгукнеться на ваші роздуми про майбутнє. Якщо прогноз хвороби несприятливий, то, підтримуючи мрійливість хворого, не перестарайтеся. Малюйте реальні перспективи, і тільки тоді, якщо людина сама заведе мову про них.
ДЕПРЕСІЯ. Наступити може навіть через декілька місяців після заперечення. Причому найкращий засіб від неї - спілкування. Якщо розворушити людину не вдається (вона весь час плаче), підключайте лікаря. Не питайте: “Ну, як сьогодні твоя нога?”. Це сигнал: “Він бачить не мене, а мою хворобу”. Правильно запитати: “Ну, як ти?”. А втішаючи, не кажіть: “Не плач!”. Це сприймається як засудження почуттів. Які б гіркі слова хворий не казав, дайте йому їх сказати.
ПРИЙНЯТТЯ. Цей етап наступить тим швидше, чим легше пройшов третій. Він, по суті, дуже схожий на нього. Лише тепер людина готова не просто мріяти, а діяти. Якщо вона пережила депресію, значить, змінила розуміння сенсу життя. На цьому етапі приходить розуміння, що повернути минуле не має змоги, проте можливо пристосуватися до цього, а якщо дозволяє здоров'я, то і змінити майбутнє. Але фрази типу “Так захотів Бог” навіть на цьому етапі прийняття - під забороною.