Кістку і судини взяли з ноги: як українські хірурги відновили втрачену щелепу військовому

Поки українські військові захищають нас на фронті, лікарі захищають їх у госпіталях і лікарнях. Об’єднавшись у команди, вони проводять операції, які раніше здавалися не під силу. Так колаборація хірургів з різних міст України, залучивши до роботи спеціалістів різних напрямків, нещодавно відновила пораненому військовослужбовцю втрачену нижню щелепу. Сформували її з малогомілкової кістки і судин, взятих з ноги того ж воїна.

Подібне українські лікарі здійснили вперше. Про унікальну операцію, як вдалося все організувати, роботу хірургів під час війни, ектопротезування воїнів, розповів сайту «Є» щелепно-лицевий хірург з Хмельницького Руслан Ратушний.

«Коли я познайомився з військовим, він був з пластиною замість щелепи та без правої руки. Я не міг його обійти стороною, тож прийняв рішення зібрати команду кращих лікарів – щелепно-лицевих хірургів, пластичних хірургів, лікарів-комбустіологів, судинних хірургів. Об’єднавши зусилля, протягом трьох місяців ми провели планову роботу з біоінженерами, які нам допомагали. І от 6 квітня ми його прооперували у Дніпрі, тож вже можемо говорити про успішний результат», - розповідає щелепно-лицевий хірург.

Дев’ять хірургів безперервно працювали в операційній протягом десяти годин. Вони взяли з ноги пацієнта малогомілкову кістку, яка є меншою з кісток гомілки та майже не несе фізичного навантаження при ходьбі, і сформували її на спеціально змодельованій титановій пластині. Паралельно від’єднали кровоносні судини на нозі, приєднавши їх до судин на обличчі, та запустили кровообіг. 

Конструкцію закрили шкірним клаптем.

За словами Руслана Ратушного, найскладніше було об’єднати дві різні команди – групу щелепно-лицевих хірургів і судинних хірургів, комбустіологів. Лікарі мали працювати одночасно кожен на своїй зоні відповідальності. На щастя, все вдалося.

Тепер на захисника очікують наступні етапи відновлення – реабілітація, пластика губи, відновлення втраченої руки. Воїну вже зняли шви, його нижня щелепа рухома. Він може нормально говорити та харчуватися.

«За час нашої підготовки ми відновили пацієнту зуби на верхній щелепі, там було лише кілька зубів. Згодом встановимо зубні імпланти на нижній щелепі, - говорить лікар. – Насправді, тут є величезна заслуга самого військового. Він нам довірився. Якби не його позитивний настрій, навряд чи все б вдалося так успішно».

В умовах війни

Це була перша в Україні подібна операція в складі українських лікарів. Раніше схожу роботу проводили в нашій країні за участі іноземних хірургів. На практиці ж такі складні випадки перенаправляють за кордон. Водночас, як зазначає Руслан Ратушний, за час повномасштабного вторгнення українські хірурги стали ще більш висококваліфікованими й здатні зробити те, що не могли рік тому.

Команда лікарів, які відновили воїну втрачену щелепу.

«Коли почалася війна, кожен патріотично налаштований українець думав, чим він може бути корисним своїй країні. І я в тому числі. З перших днів я був на зв’язку з медичними військовими центрами. Мій напрямок – щелепно-лицева хірургія. Це основне, на що витрачаю свій час останні роки життя. Тож допомагаю тим, що вмію найкраще, - говорить хірург. – На фронті багато хлопців зараз отримують мінно-вибухові травми. Часто, щоб їх врятувати, необхідний мультидисциплінарний підхід до роботи. До прикладу, ті частини обличчя, з якими я працюю, дотичні до зони відповідальності інших лікарів: офтальмолога, нейрохірурга та інших. Тому ми завжди маємо бути в тісній комунікації. Хірурги з нашої команди мають багато практики і постійно самовдосконалюються. Завдяки цьому ми можемо робити складну роботу».

Відновили вухо ектопротезом

Операція з формування нової нижньої щелепи воїну – один з прикладів допомоги цивільних лікарів військовим. Така робота дороговартісна, воїну ж зробили її безкоштовно.

Ще один результат недавньої співпраці щелепно-лицевих хірургів, анапластологів та біоінженерів – відновлення вуха військовому ектопротезом.

«Боєць втратив вухо. Пластичні хірурги не мали змоги відновити його і звернулися до мене та мого колеги, бо ми маємо відповідний досвід. І ми взялися за роботу, - каже хмельницький щелепно-лицевий хірург. - Все проходило у кілька етапів. Імпланти, за допомогою яких фіксується протез, нам надав великий стоматологічний фонд. Ми провели успішну імплантацію. Ектопротез зі спеціального силікону виготовили колеги-біоінженери».

Ектопротез намагалися зробити максимально наближеним до природного вуха.

Зараз військовий продовжує службу у війську, але тепер вже з вухом. Слух, на жаль, з правого боку у нього відсутній.

«За кордоном таке протезування потребує неабиякої фінансової підтримки. Вартість протезу з імплантами складає 5 тисяч євро. Наша ж робота тримається на дружніх відносинах між людьми і бажанні досягнути гарного результату. Якби фонди не надали потрібні матеріали, вони були б куплені за власні кошти. Бо це наш вклад у перемогу», - додає хірург.

Тема ектопротезування актуальна не лише для поранених на війні. Таких протезів також потребують люди з онкологією, діти із вродженими вадами.

«Не завжди пластичні хірурги за рахунок місцевих тканин можуть відновити втрачені частини обличчя – ніс, око, вухо. Я розпочав новий напрямок в Україні – анаплостологія. Цим в нас майже ніхто не займається. Це наука на стику пластичної хірургії, щелепно-лицевої хірургії та біоінженерії, яка відновлює втрачені частини тіла за допомогою ектопротезів. Вони мають естетичний вигляд і допомагають людям легше і швидше соціалізуватися».

Хірурги з різних міст України спільно працюють над відновленням втрачених частин тіла військовим.

Медики продовжують об’єднуватися у команди, щоб рятувати важкопоранених захисників. Кажуть, що це їхня подяка воїнам, які захищають Україну на передовій.

«Особисто я направив всі свої зусилля на дві задачі – допомагати військовим та не опустити руки. Ми пережили дуже багато всього: Майдан, АТО, коронавірус, широкомасштабна війна. Продовжували працювати під час ракетних обстрілів, відсутності світла та пального. Вважаю, що тільки сильні люди, сильна країна змогла вижити економічно і не втратити дух підтримувати інших в таких умовах. Тому нам є за що боротися. Мої сили спрямовані рухатись далі і не здаватися», - підсумовує Руслан Ратушний.

Матеріал підготовлений за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.