Вчитель хімії з Сатанова: “Людей сікли як капусту”

“Ось 20 числа до нас надійшло 19 важких з вогнепальними пораненнями - справжніми важкими вогнепальними пораненнями. Частина з них переведена вже з відділення реанімації. І ще три людини знаходяться в реанімації. Але загрози для життя у них немає”, - розповів головний лікар Київської міської лікарні швидкої допомоги Олександр Ткаченко в ефірі програми “Критична точка” на телеканалі “Україна”.

Ці люди опинилися під прицілом снайперських гвинтівок, випробували на собі пронизливий біль, відчували запах крові, але вижили.

“Було страшно те, що людей сікли, як капусту. Розумієте, це добивало. Ось, що страшно”, - згадує вчитель хімії Сергій Трапезун.

Сергій лежить у 10-й палаті в травматологічному відділенні з вогнепальним пораненням. Він бачив, що по них стріляють, і тримався до останнього.

“Люди були всі упереміш. І ми брали, люди підбігали, брали поранених по двоє, по троє та носили. Носили у Жовтневий, хоча там не було вже, де класти поранених та мертвих”, - каже Сергій.

Йому 37 років, родом з Хмельницької області. Вдома на нього чекає дружина з двома доньками, а в Сатанівській середній школі - десятки учнів.

“Ми навіть не лягали спати, ми спілкувалися через комп'ютер. Дружина постійно плакала, казала мені, мовляв, Сергій, я знаю, що ти побіжиш вперед, пообіцяй мені, що ти не побіжиш вперед. Я скликав усіх, кого міг, їхати сюди. Одні чесно говорили, що бояться, говорили, що це нічого не змінить”, - розповідає Сергій.

На Майдан він приїхав 19 лютого. 20-ого вранці пішов на барикади. На його очах замертво падали люди. Сергій кинувся відтягувати поранених.

“Ми перейшли на бік готелю “Україна”. Я виглянув подивитися вперед, думав, що спереду стріляють, і почув два постріли - два хлопця зліва і праворуч від мене впали...”, - говорить вчитель хімії.

Сергій спочатку не міг зрозуміти, звідки стріляють. Всі, хто був поруч, а це більше десяти осіб - загинули. Він зрозумів це вже потім.

“Четвертому, який до нас приєднався, я кажу: швидко тягнемо. Ми хапаємо чоловіка, робимо десь п'ять кроків, тягнемо і чуємо знову два постріли. Я падаю, мені перебили стегно, а йому, напевно, коліно”, - згадує чоловік.

Снайперська куля пройшла навиліт через стегно.

“Я взяв ремінь, зняв з себе і перев'язав, щоб не текла кров. Тоді я підняв руку. Потім побачив, як добивають поранених. Їх дострілювали. Розумієте, поранених дострілювали на очах”, - каже він.

Сергій був поранений, але розумів - під прицілом ті, хто намагається допомогти. Тому мовчки лежав і чекав.

“Коли у них закінчилися патрони, хлопці з нашої сотні хмельницької підбігли і мене почали відтягувати. Але їх почали знову бити і ноги поперебивали. Далі нас занесли, затягли в Український дім. Там були і набагато страшніші поранені”, - ділиться Сергій.

За кілька годин його прооперували в лікарні швидкої допомоги. На щастя, куля не зачепила важливих органів.

“Мені дивом пощастило. Мені не зачепило артерію, не зачепило кістку, а тільки судину”, - говорить Сергій.

За матеріалами програми «Критична точка», канал «Україна».