День Перемоги у Хмельницькому: аскетично і без провокацій (ФОТО, ВІДЕО)

Цьогорічне відзначення 69-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні у Хмельницькому пройшло більш ніж скромно. Від параду і салюту відмовилися та, навіть, фестиваль шашлику відмінили — усе для того, щоб уникнути провокацій.

Найбільше хмельничан прийшло вклонитися загиблим воїнам, які поховані на Військовому кладовищі. Завітали сюди і перші особи краю, проте обійшлося без гучних промов — хвилина мовчання, покладання квітів та фотографування.

Попри усю заполітизованість відзначення Дня Перемоги, ветерани не засмучувалися, бажали миру та просили не забувати подвиг загиблих.

“Мені було три роки, коли фашисти сюди прийшли, та шість років, коли їх звідси погнали, - розповідає голова Хмельницької обласної організації ветеранів війни і праці Володимир Купратий. - У нашій сільській раді у Карпівцях 17 хлопців віком до 21 року розстріляли за те, що вони відмовилися їхати на каторжні роботи у фашистську Німеччину. До дітей, та й загалом до українців, фашисти ставилися як до робочої сили — ми мали обслуговувати їхніх господ, які сюди приїздили. Одного разу фашисти хотіли захопити дітей для своїх досліджень. Технічка у школі попередила нас і ми утікали. За це жінку розстріляли.”

Серед ветеранів Великої Вітчизняної війни були й хмельничани, які залишили автограф на стінах Рейхстагу у 1945 році.

“Я дійшов до самого Берліну, тоді мені було лише 19 років, - пригадує ветеран війни Григорій Атаманюк. - Воював на першому та другому білоруському фронтах. У числі перших я форсував річку Одер. Служив фронтовим розвідником. На моєму рахунку більше 13 “язиків”, також знищив 250 солдатів та офіцерів фашистської Німеччини зі снайперської гвинтівки. Противник знищував нас, а ми його. Це була війна і ми вимушені були вбивати один одного. А зараз потрібно зробити усе для того, щоб не було війни і ніхто нікого не вбивав.”

За порядком на Військовому кладовищі слідкували активісти громадської організації “Сила правди”: “Була інформація, що мали зірвати це свято. Нібито можуть з ветеранів зривати ордени з георгіївськими стрічками чи, навіть, бити. От і зібралися, аби такого не допустити. Ми ж нічого погано не робимо. Була молодь із заготовленими плакатами, які написи були я не знаю, але вони ще будучи на зупинці побачили нас розвернулися і пішли. Чому вони пішли ніхто не знає. Бійок чи провокацій не було, все тихо”, - запевнив голова громадської організації “Сила правди” Павло Бац.

Окрім невідомих з плакатами, хтось розфарбував дерева поблизу Ангела Скорботи у георгіївські жовто-чорні кольори, проте згодом активісти Майдану перефарбували насадження у блакитно-жовті тони.

Після покладання квітів чимало людей перемістилося у парки та сквери. Проте віднайти у центрі міста солдатську кашу не вдалося, не пригощали ветеранів і “сто грамами фронтових”. Лише студенти Хмельницького торговельно-економічного коледжу частували гречкою та чаєм.