«Наше завдання переконати людей на Сході, що ми не «карателі», і дітей на сніданок не їмо»,

Хмельничанин Андрій Бахтов виконує обов’язки командира добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». У складі цього підрозділу чоловікові довелось побувати в «Іловайському котлі» і вибратись звідти живим.

Добровольчий батальйон «Миротворець» був створений в травні цього року. Його завдання – забезпечувати охорону правопорядку на території Київської області, а також в зоні проведення АТО. Андрій Бахтов вже три місяці виконує обов’язки командира цього батальйону, та для нього, як і для багатьох учасників АТО, все починалось на Майдані.

«Коли почалась анексія Криму, я почав шукати, чим можу допомогти. За списком миротворців мене покликали у Київ, тепер я фактично очолюю батальйон, оскільки колишній командир Андрій Тетерук став народним депутатом», - пояснює Андрій Бахтов.

Сепаратисти починають розуміти, що їх обманюють

Боєць нещодавно повернувся з АТО, де «Миротворець» виконує завдання щодо виявлення і затримання розвідувально-диверсійних груп сепаратистів, а також допомагає військовим на передовій, прикриває фланги і позиції бійців. Слов’янськ, Дзерджинськ, Майорськ – ті населені пункти, де перебував батальйон. Чоловік розповідає, сепаратистів як таких залишилось небагато, і вони вже зрозуміли, що їх влада ні до чого не здатна.
«Сепаратистів теж обманюють, вони воюють за хліб-воду. Що награбують - те їхнє. Але зараз вже нема, що грабувати. Ріжуть метал. Тому ми ще й наглядаємо за тим, щоб цілими залишились заводи на території цих областей», - розповідає Андрій Григорович.
За його словами, сепаратисти серйозно не воюють, та й не мають з чим. В основному там невеличкі банди з легким стрілковим озброєнням. Найбільше наші вояки потерпають від «Градів» і мінометів. А така зброя аж ніяк не може належати простому населенню.
«Один пуск із «Града» – це 2,4 тонни боєприпасів. А на день лише по нашому об’єкту ми приймали по три удари – це вже 8 тонн, не кажучи про міни. Де звичайні шахтарі могли взяти таке озброєння? – міркує чоловік. – В основному бомблять росіяни, але їхні строковики не виявляють великого бажання воювати, тому ведуть бої на відстані».

Місцеві думають, що "Миротворець" - це  "каратєльний отряд"

Не секрет, що наших вояків і надалі обстрілюють. Це підтверджує і комбат.
«Перемир’я умовне, воно лише між верхами. Раніше теж, коли оголошували перемир’я на кілька днів, воно там цього не відчувалося: як бомбили, так і бомблять. Це з нашого боку ми не маємо права стріляти. А нам - як сипалось, грубо кажучи, на блокпост 80 мін, так і сиплеться. Якщо нас атакують, ми можемо відстрілюватись», - пояснює боєць.
Комбат каже, його хлопці з місцевим населенням поводяться підкреслено ввічливо, попри розбіжності у переконаннях.
«У нас гарні стосунки з місцевим населенням. Ми допомагаємо їм продуктами. Волонтери нам – а ми ділимось. Люди бачать і розуміють, що ми не «бандери», які снідають російськими дітьми. Адже у цю казку вони дійсно вірять. Що їм кажуть – у те і вірять. Заходимо, наприклад, в Дзерджинськ. Місто – порожнє, безлюдне. Вирішили, що жителі пороз’їжджались, утекли. Та через кілька днів відкриваються магазини, люди на вулиці виходять. Вони думають, що батальйон «Миротворець» - це «каратєльний отряд». Ми ж намагаємося змінити їхню думку про те, що наші вояки їдять дітей і ґвалтують жінок», - каже комбат.
Андрій Бахтов розповідає, що «Миротворець» роздавав там навіть підгузки, які вилучили із бази сепаратистів. А ще зайві продукти, які привозять волонтери.
«Держава дає нам хіба зарплату і озброєння 60-х років. Решта все - на волонтерах. Зі зброї ще хіба те, що відберемо у сепарататистів. Он міномет у хлопців - 1938 року. Вони стріляють, і не знають, чи він не розлетиться. А росіяни – на повному сучасному озброєнні», - додає чоловік.

В Іловайську комбат думав про пекло

Про те, що сталось під Іловайськом, розповідає спокійно. Проте каже, якби дії керівництва були іншими, можна було б уникнути стількох смертей.
«Тоді вся колона із близько 60 машин і броньованої техніки згоріла. Близько тисячі хлопців полягло. У нашого підрозділу було три автобуси і кілька автомобілів. Якби нам дали команду прориватися з боєм, то ми б зовсім інший порядок вишикувались, не ішли б колоною. Але треба було виконувати завдання. Командування сказало: треба зайти в певну точку «Б» з точки «А», і все. Так, ми вже тоді розуміли, що частково заходимо в оточення. Бачили і повідомляли, що підходять росіяни. Ми все ще могли вирватись, але нам казали - чекайте. А могли вийти з меншими втратами. Ми своїм автобусом проїхали мінометну і танкову атаку. Намагались відстрілюватись, маючи 20 автоматів. Я сидів за водієм, бачив, як він загинув. Мені пощастило вирватись, та в тому пеклі залишилось чимало мертвих товаришів… І відступати було нікуди. Кинулись у соняшникове поле, а там нас вже чекали розтяжки. Усе було підготовлено», - переконаний комбат.
Тоді, розповідає, в нього промайнула думка про справжнє пекло. Але боятися – не вихід.
«Будеш боятися - тебе просто вб’ють, і ти залишишся лежати, як і вони. А треба організовувати відступ і рішуче діяти, щоб самому вийти, і хлопців врятувати. Часу сумувати за загиблими вже нема. Звісно, після пережитого потрібна допомога психологічна. Тут рятують психологи, капелани. Та попри все, хлопці вже налаштовані їхати назад. Рвуться виконувати обов’язок перед батьківщиною навіть поранені», - каже Андрій Бахтов.
Військові готові обороняти країну і наводити лад на Сході. Та хлопців застала зима, а теплих речей немає. Держава обіцяла вдягнути, але вони, як каже комбат, ходять у літньому одязі, та й того на всіх не вистачає. Доводиться піддягати під форму кілька теплих светрів. Зараз у батальйоні - до двохсот осіб. Вони просять зібрати кошти зимовий одяг, бушлати, аби більше не мерзнути у зоні АТО.

Допомогти батальйону «Миротворець» можна через громадську організацію «Народний Вектор» (ЄДРПОУ 39396413)
Укрсиббанк: рахунок №26000536004900
МФО 351005
ПриватБанк: рахунок №26007052428074
МФО 315405