ye-logo.v1.2

Брати Капранови презентували у Хмельницькому новий історичний роман «Забудь-річка»

Культура 3231
Після Хмельницького письменники презентують цей роман у Кам`янці-Подільському
Після Хмельницького письменники презентують цей роман у Кам`янці-Подільському. Фото: автора

Письменники кажуть, що могли зробити це ще два роки тому, але через Януковича їм довелося переписувати сюжет.

«Цей роман відповідає на актуальні питання сьогодення, оскільки в Україні йде війна, і в її підгрунті, грубо кажучи, стоїть питання: на чиєму боці воювали твої діди. Є погані бандерівці, є хороші червоноармійці, і навпаки. Власне кажучи, про це наш роман» – розповіли брати Капранови.

Та насправді роман не тільки про це. Історична зав`язка справді така, адже волею долі троє чоловіків потрапляють на Другу світову під одним іменем – Степан Шагута. Один служить у Червоній Армії, другий – в УПА, а третій – у дивізії «Галичина».

Але в наш час (2010 і далі) двоє нащадків Степана Шагути намагаються розібратися, хто ж із цих трьох чоловіків насправді був їхнім предком. Головні герої покохали одне одного, але може виявития так, що між собою вони є рідним дядьком і племінницею.

Праворуч – Дмитро, ліворуч – Віталій. Але брати Капранови жартують, що це немає жодного значення.

Письменники зізналися, що їм важко було описати свою героїню, адже жінки пам`ятають у що були одягнені в найважливіші для них дати. Жінка дуже детально може описати сукню 10-річної давності так, що можна пошити її точну копію. А для будь-якого чоловіка це неприродньо.

Хтось із залу пожартував, що чоловіки зате пам`ятають, що вони пили у найважливіші для себе дати.

«Чоловікові ніколи не описати жінку правдиво. Тому ми звернулися по допомогудо наших знайомих, щоб вони як жінки поправили, що не так. Звісно, на наш погляд, зауваження вийшли абсолютно чудернацькі. От наприклад, ″у що чоловік був одягнений коли головна героїня вперше його побачила? ″. Та яка різниця, коли ніч на дворі, а він міняє колесо? Або «вона так одягтися не могла, бо це не в її характері». Та до чого тут характер до ″вдагтися″? Або ж ″чому це у неї є донька, а вона жодного разу навіть у магазин не зайшла, а те й робить, що розслідуванням займається?″, і ″якщо ти напишеш про матір, яка жодного разу не подумала, що завтра дитині приготувати їсти і у що її вдягти, то будь-яка читачка вже на 20-й сторінці зрозуміє, що в тебе головна героїня насправді не жінка, а чоловік, і чоловік з бородою, і їх насправді два″» – жартують письменники.

Капранови презентували загалом близько шести своїх книг.

Їм довелося багато попрацювати над психологічною достовірністю роману «Забудь-Річка». І з огляду на відгуки читачок, їм це вдалося.

«Крім того, – додав Дмитро, – як сказала одна літературознавець , ″жіноча лінія там прописана просто секс″».

Та оскільки роман історичний, брати поставили собі завдання нічого не вигадувати. Відтак їм довелося вивчати історичну літературу про УПА, радянську і німецьку армії, а також мемуари тих часів.

Разом із «Забудь-Річкою» письменники радять прочитати «Щоденник моєї секретарки», адже ці книги випадково утворили дилогію.

«Події роману відбуваються у містечку Бережани Тернопольської області. Чому саме Бережани, а не до прикладу Кам`янець-Подільський? По перше, місто підходило за територіальним розміщенням. І справа в тому, що у 2012 році нам подарували книжку «Бережанська гімназія. 200 років». Що в цій книзі для нас було найціннішим, так це те, що там були описані всі вчителі, спогади учнів гімназії за 200 років, дуже багато краєзнавчих відомостей про місто… І ми зрозуміли, що у нас руки розв`язані, і що ми можемо з відносно великою точнісю відтворити життя воєнних часів. І як було цим не скористатися? Тому усі вчителі, які тут згадані, усі гімназійні історії, які тут є – це все реальні історії, що відбувалися у Бережанах» – розповіли письменники.

На зустріч із письменниками прийшло чимало хмельничан. Читальний зал обласної наукової бібліотеки був заповнений повністю .

Брати Капранови написали цей роман за два роки, але ще стільки ж часу змушені були його переписувати.

«Ми почали писати роман у 2012 році, і тоді у нас ще був Янукович. Це означало, що він вже назавжди, ну, принаймні на два терміни так точно. Ми всі це прекрасно розуміли, і в романі це теж було. Але потім раз, і Януковича нема. Ну не будеш же залишати читача із Януковичем. Якось невдобно. І довелося переписувати досить серйозний кавалок, а це два роки – з 2014 по 2016» – поділився Дмитро Капранов.

Письменники працювали над романом упродовж чотирьох років. І 22 березня 2016-го «Забудь-Річка» вийшла друком. Трохи більше як за пів року письменникам вдалося продати близько 14 тисяч примірників. А на презентацію до Хмельницького вони привезли книги вже з третього накладу цього роману.

Оскільки на перезентації можна було придбати не лише «Забудь-Річку», хмельничанин Олександр купив одразу чотири книги.

Чоловік працює в університеті інженером компютерних класів. Каже, що й раніше знав, хто такі брати Капранови, але ніколи не читав їх книг. Про те, що письменники приїдуть до міста дізнався із соцмереж. Каже, що це була чудова нагода познайомитися з їх творчістю.

Між іншим, у бібліотеки Хмельницької області за державною програмою надійшло майже 300 примірників «Забудь-Річки». І ті, хто не матиме хмоги придбати цю книгу, може взяти її почитати у Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці, або ж запитати у бібліотеках своїх міст.

Після презентації слухачі купували книги, брали афтографи і фотографувалися із письменниками.

Також «Забудь-Річка» увійшла до короткого списку у номінації «Книга року BBC – 2016». І чи отримають брати Капранови літературну премію, стане відомо вже завтра, 9 грудня, на церемонії вручення нагороди.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую