Народжуватимемо дітей, але дайте дитсадочки і гроші

Також на рішення молодої сім'ї народити дитину вливають трудові гарантії, розвиненість мережі дошкільних навчальних закладів і відсутність власного житла.
Одним зі стимулів держави для збільшення народжуваності є грошові виплати на дитину. Ці виплати можуть підстрахувати молоді сім'ї у фінансовому плані. В Україні з минулого року державні виплати на дитину було уніфіковано, тобто сума виплат на кожну дитину однакова, незалежно від того якою за рахунком вона народжена. Раніше з народженням кожної наступної дитини у сім'ї сума виплат збільшувалася. Заступник начальника управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради Євгенія Мельничук повідомила, що зараз у місті грошові виплати на дитину отримують 8839 сімей.

“Розмір державної допомоги при народженні дитини становить 41280 гривень. З них 10320 батьки отримують одразу після народження, а решта суми виплачується по 860 гривень щомісячно протягом 3-х років”, - зазначила Євгенія Мельничук.
Як повідомляють аналітики Інформаційної кампанії “Сильніші разом!”, вперше виплати на народження дитини суттєво було збільшено у 2005 році, тоді загальна їхня сума становила 8,5 тисяч гривень. Але це, за даними відділу Державної реєстрації актів цивільного стану міста Хмельницького, ніяк не вплинуло на рівень народжуваності у місті. У тому році, коли виплати було збільшено, у місті народилося менше трьох тисяч дітей. Коли ж суму виплат знову підвищили у 2012 році, кількість новонароджених у Хмельницькому була більша на вісім сотень, порівняно з 2005.
Заступник начальника відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Тетяна Доброріз зазначила, що протягом останніх десяти років спостерігається тенденція до поступового збільшення числа новонароджених у місті. У 2005-2006 роках кількість новонароджених коливалася на межі трьох тисяч, а вже у 2007-2011 роках їхнє число збільшилося від 3100 до 3400 дітей.
Найбільше стали народжувати хмельничанки протягом останніх трьох років, минулого року в місті народилося 3762 дитини. Але чи готове місто до збільшення числа новонароджених? На скільки розвинена місцева інфраструктура для молодих батьків і їхніх діток?

У Хмельницькому є проблеми з дошкільними закладами, але вони тимчасові

В управлінні освіти Хмельницької міської ради повідомляють, що в місті є 46 дошкільних дитячих закладів, у тому числі три спецзаклади, два приватних і один відомчий. Цього року міські дитячі садки можуть взяти близько 2700 дітей, а в черзі стоїть більше трьох з половиною тисяч дітей 2012 року народження, а є ще й старші. Хоча відкривають додаткові групи у кількох дитячих закладах, місць для всіх діток не вистачає. Щоб не було проблем з влаштуванням до садочку, батькам потрібно ставати в чергу як тільки отримають свідоцтво про народження дитини.
“З першого березня діє влаштування дітей згідно електронної реєстрації черги. Керівники закладів виставляють вільні місця, а програма визначає прийнятих відповідно до дати постановки у чергу. Пріоритетними до зарахування 2012 рік, тому діти народжені 2013 року поки що ще стоять далі у черзі, - повідомила головний спеціаліст управління освіти Ірина Мельник. - Додатково місця будуть виставлятися у серпні”.
Для батьків з дітьми до трьох років в місті функціонує 55 ясельних груп. Головний спеціаліст управління освіти запевняє, що цих груп вистачає для того, щоб взяти до “ясел” всіх охочих. В середньому харчування і додаткові освітні послуги у садочку батькам обходяться менше ніж в 300 гривень у місяць.
Щоб влаштувати ще тисячу дітей 2012 року народження, треба 5 садків, яких в місті немає. За словами Ірини Мельник, невдовзі планують завершити ремонт у кількох групах, розпочато роботу щодо добудови груп, розроблена проектно-кошторисну документацію. Також міська рада виділила земельні ділянки під забудову нових навчальних закладів. Але це перспектива не одного року, тож доти проблеми з недостатньою кількістю місць у дитсадках нікуди не зникнуть.
Насправді не всіх діток, які стоять на черзі, батьки відправляють до дитячого садочку. Багато знаходять собі альтернативи: деякі діти ходять у приватні садочки, і при цьому стоять в черзі до державного; деякі відвідують центри розвитку дитини; хтось наймає нянь, хтось віддає діток на догляд бабусям-дідусям.

Погляд на ситуацію очима молодих батьків

“З моменту, коли жінка дізнається про вагітність і до моменту народження дитини є достатньо часу, щоб належно підготуватися, і створити всі умови для виховання малечі. Коли вирішили з чоловіком народити дитину, ми не зважали ні на наявність власного житла, ні на наші доходи. Я тоді взагалі закінчувала навчання і ще не мала роботи. Не вважаю, що ці фактори можуть вплинути на рішення завести дитину. Скоріше це відмовки для тих, хто ще просто не готовий до такого кроку.
Щодо допомоги держави, то добре, що соціальні виплати на дитину є, але вони мало чим допомагають. А ось з влаштуванням сина до садочку проблем не виникло. Ми стали в чергу відразу після народження і коли наступив час, нас прийняли без перешкод”, - говорить 26-річна Катерина Данчєва.
“Жодні соціальні фактори не впливали на наше рішення народити дитину і виплати у цьому випадку значення не мають. Хоча другу дитину я б не наважилася народити, доки не стану твердо на ноги. Спочатку планую знайти роботу, а вже потім над цим подумаю”, - розповіла 21-річна Анастасія Літкевич.
“Економічна стабільність батьків прямо пропорційна благополуччю майбутньої дитини. Тому соціальні фактори є важливими при прийнятті рішення про народження дитини. Що стосується грошової допомоги від держави, то вона дає можливість майбутнім батькам хоч якось себе підстрахувати в фінансовому плані. Стосовно ДНЗ, на мою думку, наша система черг до садочків залишається корумпованою. Адже дитину ми записуємо заздалегідь в конкретний садочок, а коли приходить час, виясняється, що місць у цьому садку не має і вам пропонують інший. І в хід знову йдуть хабарі.
Виховання донечки я поєдную з навчанням на державній формі, отримую стипендію та водночас постійно намагаюсь знайти підробіток за спеціальністю. Основну роботу планую шукати, коли дочці буде три”, - поділилася 22-річна Наталія Приступа. 
“Звичайно, при плануванні дитинки певні соціальні чинники грали роль. У нашому випадку ми очікували доки буде можливість проживати самостійно та окремо від батьків. Щодо роботи, то варто сказати, що неможливість ходити на роботу мене не лякала, оскільки моїм останнім перед декретом місцем роботи забезпечувалась декретна відпустка та пов'язані з нею виплати. Після досягнення дитиною 3-річного віку я зможу повернутись до робити. Щодо виплат держави на дитину, то вони не вплинули на наше рішення стати батьками. Та скажу, що вже завагітнівшити, я почала цікавились скільки ця допомога становить і як її виплачують.
На чергу в садочок ми стали через два тижні після народження дитини. Від знайомих чула, що в дошкільних закладах немає місць. Це є проблема корупції, коли за гроші і зв'язки набирають дітей, які не ставали раніше в чергу. А діти, яких батьки поставити в чергу відразу після народження, чекають наступного року. Серед моїх знайомих таких є 2 випадки”, - розповіла Юлія Зелена. 

Фото: styknews.info

“В садочку 115-116 дітей на черзі, а прийняти можуть в одну групу лише 20. На чергу ми стали коли дитині був рік, бо до того були у від'їзді, тепер ми 98-мі. Мій чоловік зараз в зоні АТО, а мені треба шукати роботу. Дитині ще немає трьох років, і я хочу влаштувати її в ясла. Але мені говорять, що місця ніде немає”, - поділилася Юлія Щиглюк.
Пані Щиглюк допомогли в управлінні освіти Хмельницької міської ради все-таки влаштували в сусідній дитсадок, правда тимчасово, з огляду на її «чутливу» ситуацію.

Досвід країн ЄС

За даними аналітиків Інформаційної кампанії “Сильніші разом”, основою сімейної політики у країнах Євросоюзу стало надання громадянам можливості поєднувати роботу з сімейними справами. Важливу роль у підвищенні рівня зайнятості серед жінок з малолітніми дітьми може відігравати гнучкість і тривалість робочого часу. В Європі країни, що лідирують за рівнем зайнятості жінок — Ісландія, Данія, Швеція, Норвегія — є водночас і лідерами за рівнем народжуваності. Вища народжуваність є наслідком цілеспрямованої державної політики з узгодження роботи та сімейного життя — створення дружніх до дітей робочих місць, розбудова мережі дитячих садків та інших закладів щодо догляду за дітьми, вирівнювання обов’язків у сім’ї.
У багатьох країнах Європи обов'язки по догляду за дитиною розподіляють рівномірно між обома батьками. У Швеції, приміром, декретна відпустка триває 480 днів, з них щонайменше два місяці має відбути батько. Якщо він не йде у відпустку його декретні дні “згоряють”, оскільки мама не може ними скористатися. У Норвегії обов'язковою нормою встановлено, що 9 тижнів за дитиною доглядає мама, 6 тижнів батько. Решту декретної відпустки, а це ще 49 тижнів, батьки розподіляють на свій розсуд. Віднедавна в Україні чоловік також має право скористатися відпусткою по догляду за дитиною замість матері. Щоправда декрет в Україні – все ще прерогатива матерів через різницю у розмірах зарплат батьків, неготовність батька зайнятися доглядом і вихованням дитини, грудне годування тощо. Але вже принаймні 2% українських татусів пішли «в декрет», тож надія на те, що цей тренд буде все актуальнішим.

Даша ПАСТЕРНАК, Алла СОБКО.