Гаряча тема:
- Війна
Симон Петлюра: подільський період діяльності
Як з 6 березня 1919 року стало тимчасовою столицею УНР.
З іменем Симона Васильовича Петлюри (1879-1926) пов’язана ціла епоха українських національно-визвольних змагань та творення державності на початку ХХ століття. Найпомітнішим й досить важливим періодом його діяльності на посту голови Української Народної Республіки (УНР) був період, пов’язаний безпосередньо з Поділлям.
Відхід на Поділля
Наприкінці січня 1919 року УНР опинилася у надзвичайно складному становищі. Під тиском Червоної армії вищі інституції влади та армія УНР вимушені були переміститись на захід України. 2 лютого уряд УНР і Директорія залишили Київ і переїхали у Вінницю, а вже через місяць ще далі – залізницею через Жмеринку (із зупинкою там на три дні) у Проскурів. Ось так, зовсім несподівано, наше провінційне місто з 6 березня 1919 року стало тимчасовою столицею УНР.
Проте С.Петлюра, який на той час був Головним отаманом та головою Директорії, прибув до Проскурова раніше – 21 лютого. Його терміновий приїзд був пов’язаний з горезвісним погромом, що відбувся 15-16 лютого. Нагадаємо, що в ці дні відбувся збройний виступ пробільшовицьки налаштованих сил задля захоплення влади в місті. Силами вірних Директорії військ (Запорізька бригада, 3-й Гайдамацький полк) повстання було придушене, після чого в єврейських кварталах Проскурова почався погром, який ініціював отаман гайдамаків Семесенко. Внаслідок кривавих подій загинуло близько тисячі мешканців міста єврейської національності. С.Петлюра, отримавши звістку про погром, дуже розлютився, й прибувши до Проскурова, тут же видав наказ роззброїти гайдамаків-погромників та заарештувати Семесенка, а також віддав розпорядження про створення спеціальної комісії для розслідування погрому.
6 березня на спеціальному потязі прибули до Проскурова уряд і Директорія. Частина міністерств розмістилася у приміщенні вокзалу, частина зайняла місцеві готелі, а частина так і залишилась у вагонах. За два тижні свого перебування у Проскурові уряд провів ряд важливих державних засідань за участю С.Петлюри, інших членів Директорії й представників партій. Серед подій відзначимо 15 березня, коли до Проскурова, для зустрічі з Директорією, прибула делегація Західноукраїнської Народної Республіки на чолі з її президентом Є.Петрушевичем. 21 березня 1919 року уряд і Директорія, а разом з ними й С.Петлюра, залишили Проскурів – урядовий потяг попростував в Рівне.
На початку червня 1919 року вдалі дії військ УНР повернули Поділля та створили умови для подальшого наступу на Київ і Одесу. Українські урядові інституції спершу прибули до Чорного Острова, де активно діяли з 6 по 20 червня. А вже до 25 червня всі міністерства УНР перебралися до Кам’янця-Подільського. Місто над Смотричем стало столицею УНР до середини листопада 1919 року, і на цей час саме тут зосередилося усе урядове, політичне, дипломатичне, військове життя держави.
Кам’янецька доба УНР
Симон Петлюра прибув до Кам’янця 10 червня, а наступного дня на його честь відбувся обід, на якому були присутні члени Директорії, міністри, представники місцевої влади та громадськості. У своїй промові голова Директорії відзначив, що він бачить Україну тільки демократичною державою, і висловився за твердість влади та прозорість політики. На цьому зібранні заслухано багато промовців. Зокрема, голова Подільської губернської народної управи В.Приходько сказав, що подільське громадянство прагне ділом допомогти українському війську. Наприкінці зустрічі головний отаман подякував присутнім за привітання і «за ту здорову атмосферу, якою дихає Кам’янець».
У Кам’янці тривала активна державна та громадська праця Петлюри. За його підписом виходять постанови та відозви Директорії, накази по армії. Він проводить велику політичну роботу, консультації з партіями, зустрічі з іноземними місіями, представниками повстанців, з різними національними делегаціями та громадськими організаціями, часто виїздить на фронт. Незважаючи на те, що С.Петлюра активно займався державними та військовими справами, він підтримував зв’язки з громадськістю міста та цікавився роботою місцевих органів влади. Приміром, 12 вересня головний отаман відвідав Подільську губернську народну управу, де мав розмову з головою управи В.Приходьком та її членами. С.Петлюра звертав увагу і на господарську діяльність. Так, у жовтні 1919 році їздив у Дунаївці, де у супроводі інженера оглянув текстильні фабрики…
Разом з тим, у Кам’янецьку добу значно загострилась боротьба між різними течіями українського національно-визвольного руху. Опозицію дуже не влаштовувала і дратувала соціалістична політика Директорії та уряду УНР і особливо – особа головного отамана. Напруженими були відносини С.Петлюри з Є.Петрушевичем та іншими галицькими провідниками. Не знайшов головний отаман спільної мови й з багатьма військовими керівниками.
У жовтні-листопаді 1919 року УНР опинилася затиснутою ворогами республіки та вела виснажливі бої з більшовиками і білою армією Денікіна. Шукаючи порятунку від денікінців, С.Петлюра запропонував Директорії і уряду віддати ще не захоплену ними територію УНР під військовий контроль Польщі – про це було домовлено українськими та польськими дипломатами у Варшаві. Головний отаман сподівався, що надалі з поляками можна буде домовитися і використати їх силу на користь української республіки. Кам’янець, як резиденція вищих органів УНР, доживав останні дні. 14 листопада, в день річниці Директорії, її члени відвідали університетську церкву і взяли участь у молебні. 15 листопада у Кам’янці відбулося останнє засідання Директорії на чолі з С.Петлюрою та міністрів уряду. 16 листопада Головний отаман прийняв І.Огієнка, який залишався у Кам’янці головноуповноваженим уряду УНР для зносин з польською владою. Давши міністру-ректору необхідні вказівки, він на прощання зауважив: «Не знаю, що буде далі... Бережіть Україну, як зможете». На початку грудня 1919 року С.Петлюра прибув до Варшави… Так закінчилась одна з найдраматичніших сторінок української національно-визвольної боротьби – Кам’янецька доба Директорії УНР.
Пам’ять про Петлюру на Поділлі
В останнє десятиліття на двох старовинних будівлях Кам’янця-Подільського були встановлені меморіальні дошки на честь перебування в них державних інституцій УНР та Симона Петлюри. Це будинок Осавулової на вул.Сіцінського, де розміщалася Директорія, та будинок окружного суду (нині – площа Вірменський ринок), в якому перебувало Міністерство військових справ. А нещодавно влада Кам’янця-Подільського схвально відгукнулася на пропозицію встановити й пам’ятник головному отаману військ УНР.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: