Іван Кубицький. Життя, як казка, або Віщий сон

...Є люди, яких приймаєш одразу.

Як батька або вчителя. Як близьку тобі по духу людину або соратника. Як мудрого старця, якого слухав би і слухав би. Як майстра своєї справи... Вже через хвилину знайомства складається враження, що ти знав цього чоловіка давним-давно, років сто... Очі у нього – глибокі-глибокі, як криниця, наповнена чистою джерельною водою, відкрита усмішка на вустах і таке неповторне “л” і “р” у голосі. Поліська говірка, така нехарактерна для Поділля, тому і помітна одразу... А ще – енергія. Енергія в рухах, говорі, у вражаючих – ні, не числом – якістю і багатством, взятим із життя простих людей, творах майстра.
Ось таким я запам’ятав Івана Івановича Кубицького наприкінці 2007 року, коли вперше познайомився з ним, уперше прийшовши на засідання літературної спілки “Поділля” Хмельницького.
Вразило те, як сам Іван Іванович говорив про себе та свою творчість. Він казав: “Оце якщо я день прожив і нічого не написав, то і не жив... Мене це підтримує... Мені це дає силу...”
А скільки він написав... Йой-йой...
Якраз у ці дні минає рік, рік, відколи Івана Івановича немає з нами. Він був одним з фундаторів спілки “Поділля”.
Іван Іванович Кубицький народився 25 листопада 1933 року в білоруському містечку Василевичі на Гомельщині в сім’ї столяра. Перед народженням сина батька репресували. Вдова повернулася на Київщину до своєї матері в с. Буду Чорнобильського району. Тут і минули дитячі та шкільні роки хлопця. Десять класів закінчив у сусідньому селі Товстий Ліс (1952р.), літфак педінституту – у Миколаєві (1956 р.), відділення журналістики ВПШа – у Києві (1973р.)
Працював учителем, журналістом, видавцем у Миколаївській, Київській, Чернівецькій та Хмельницькій областях. Перший вірш надрукував 8 січня 1956 року в райгазеті “Колективіст Очаківщини”. Перша поетична збірка побачила світ у 1990 році: – “Крило райдуги”. Потім – “Розвиднення”, “Зоряний передзвін”, “Сліди долі”, “Сто байок”, “Кара за кривду”, “Смішинки”, “Іду на сповідь” (кн.. І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI), 2 серії п’ятивіршів по 12 книжок у кожній – “Ужинок” і “Обмолот”, “Болгарські анекдоти”, “Через пень-колоду”; “Японські п’ятивірші”, “Японські тривірші” (переклади), 4 книжки “Самоцвітів”, збірки прозових творів” “Яничарів яр”, “Чоловік з молотка”.
Член Хмельницької міської літературної спілки “Поділля” та Української асоціації письменників.
Як свідчить бібліографічний покажчик “Літературна Хмельниччина”, лише у період з 2006 по 2008 рік міським видавництвом Алли Цюпак було видано більш ніж двадцять книг Івана Кубицького... Отже, життя прожито недарма...
Шкода лише про одне: остання книга Івана Кубицького “Казки діда Івана”, поки що залишається невиданою. Не знаю, як ви, але особисто я вірю у те, що ми обов’язково видамо цю книгу – Казку Івана Кубицького:
... Між поліських долин
за хребтами століть
Дерев’яна хатина під лісом стоїть.
Поряд річечка
тишу древлянську бентежить
У зелено-вологому
буйнім безмежжі.
В тій хатині живе працьовита сім’я.
Чоловіка – господаря Божик ім’я...