Історія зі щоденника польського журналіста. Якими були Ярмолинці понад дві сотні років тому

Саме вони надають змогу «побачити», як жили наші предки, як виглядало те чи інше місто чи село. Пропонуємо фрагменти із щоденника польського журналіста та адвоката Францішека Ольшевського, які були надруковані у тижневику «Kraj» у 1893 році. Ф. Ольшевський потягом прибув до Проскурова з Одеси, а далі поштовим трактом вирушив до Кам’янця-Подільського. У своїх нотатках він докладно зупинився на описі містечка Ярмолинці, яке його вразило найбільше:

«…подорожуючих з Проскурова до Кам’янця нині рятує нещодавно прокладена шосейна дорога. Цим шляхом попрямували… аж до зупинки в Ярмолинцях.

Протягом всього року тихе містечко надзвичайно оживляється під час ярмарку, що розпочинається в середині червня. На ярмолинецький ярмарок з’їжджаються купці зі всього краю. Одеса, Харків, Москва, Київ, Полтава, Варшава і Лодзь шлють сюди з року в рік своїх представників, які розміщують безліч привезених товарів у величезних ярмаркових павільйонах, збудованих спеціально для цієї мети і які протягом цілого року стоять надійно замкнені. Нині Ярмолинці є власністю графа Ксаверия Орловського, сина недавно померлого графа Александра. Населення містечка становить близько 3600 мешканців обох статей, з них 1600 припадає на євреїв, які тримають у руках всю повсякденну торгівлю містечка і навколишніх сіл. Містечко має гарну церкву і простий парафіяльний костьол, на подвір’ї якого здіймається чудовий пам’ятник з лабрадору над могилою світлої пам’яті Томаша Баранецького, відомого в минулому лікаря, автора багатьох праць у галузі медицини.

З промислових закладів Ярмолинці мають лише миловарню. Є аптека, поштово-телеграфна станція, дільниця нотаріуса і мирового судді. Окрім великих ярмаркових павільйонів, поділених на 380 номерів, слід відзначити з більших будинків так званий ярмолинецький палац, резиденцію власника. Палац цей, що становить одне ціле з ярмарковими будівлями, був колись величезним мурованим заїжджим двором для заможних гостей та навколишніх жителів. Його перебудували на палац у зв’язку з візитом імператора Олександра ІІ, яким монарх виявив шану графу Александру Орловському, колишньому офіцеру своєї лейб-гвардії, під час своєї поїздки до Кам’янця. Візит мав бути до Малієвець, села, що лежить у кільканадцяти верстах від Ярмолинець, справжньої резиденції графа Александра Орловського. З наближенням часу подорожі відповідальні за прокладання маршруту, намагаючись нашкодити графу, змінили маршрут, помінявши Маліївці на Ярмолинці, де граф Орловський не мав відповідної до статусу особи гостя резиденції. Однак, попереджений у приватному порядку про задуману змову, за два місяці перетворив ярмолинецький заїзд на розкішну панську резиденцію. Тепер, окрім вишуканих меблів, розкішних гобеленів, ярмолинецький палац має чудову колекцію картин, до яких мав пристрасть істинний знавець, померлий недавно власник Ярмолинець. Окрім творів давніх майстрів пензля, є і сучасні: Ян Матейко, Семирадський, Айдукевич, Брандт, Коссак. Донедавна ярмолинецький палац мав картину «Танець серед мечів» Семирадського та розкішну і дуже цінну колекцію порцеляни. Однак, діставшись у спадок братам графа Ксаверия, колекції було перенесено до їхніх садиб…

Також мусимо згадати і про ярмолинецький ярмарок, який щойно закінчився. Вдався він відмінно, зібрання купців та мешканців ближніх і дальніх було досить чисельним. Товарів привезли майже на 5 мільйонів рублів, тоді як протягом кількох останніх років привоз не перевищував 3-3,5 мільйонів. Серед товарів найважливішу роль, як правило, відігравали товари блаватні (блакитний шовк), полотно, сукно, шовкові тканини з Одеси, Лодзі, Жирардува, Варшави і Москви. Далі йшли шкіряні вироби, хутра, килими, галантерея, колоніальні товари, сільськогосподарське знаряддя, вози, худоба і коні. Окрім звичних їздових та сільськогосподарських коней було на ринку до 500 штук цінних племінних коней, що походили зі стаєнь графа Потоцького в Антонінах, князя Сангушка та ін.

Торговельний обіг був значний, продано товарів більш як на 2,5 мільйона рублів, не враховуючи худоби і коней. Варто зазначити, що більшість оптових продаж відбувалася в кредит або з отриманням меншого чи більшого завдатку. Під час ярмарку не укладалися угоди про продаж майбутнього врожаю зерна, особливо вівса; ці угоди зводилися переважно до взяття завдатку, необхідного на видатки при збиранні і з визначенням ціни, яка буде під час торгів на бердичівському ярмарку в серпні. Однак для вівса в деяких випадках визначено максимальну ціну: якщо за наявний минулорічний платили по 80 копійок за пуд, то за майбутній заледве від 40 до 50 копійок. Племінні коні в переважній більшості повернулися до своїх стаєнь, натомість за робочі коні платили добре, і чимало їх, як і худоби, було куплено.

Під час ярмарку пані Бжецька з Кам’янця утримувала ресторацію і кафе-кондитерську з льодом і холодниками, а приїжджі театральні трупи, єврейська і українська, давали вистави, конкуруючи стосовно цього з пересувною цирковою трупою.

Під час закриття ярмарку відбулися перегони, організовані Подільським товариством кінних перегонів. Найбільший успіх мали коні пана Рибіцького, особливо у бігу з перешкодами.

З Ярмолинець шосейна дорога веде далі на Дунаївці… А там вже лише 30 верст битого шляху відділяє від Кам’янця-Подільського…».