Гаряча тема:
- Війна
Цей день в історії Хмельниччини: 6 січня
Від давнини до сьогодення про людей та події.
За свою історію Кам’янець-Подільський став визначним, для багатьох відомих постатей, ім’я яких навічно закарбувалося в історії. Одним із цих постатей є Степан Руданський, який перебував у Кам'янці з 1849 по 1855-і роки, під час навчання у Подільській духовній семінарії.
Народився він 6 січня 1834 року у родині сільського священика в селі Хомутинці Вінницького повіту Подільської губернії. Після навчання у Шаргородській бурсі (1842-1849), навчався у Подільській духовній семінарії, яка на той час знаходилась у приміщенні сучасної картинної галереї.
Ігор Старенький, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника пише що, Степан Руданський жив в північно-західній частині Старого міста, неподалік від Польської брами. У Кам’янці, він почав писати свої перші твори та сформував дві рукописні збірки «Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии», перша з яких містила «сумні і веселі пісні», а друга - «пісні козацькі, чумацькі, бурлацькі, рекрутські, весільні, великодні і так собі». За життя поета вони не були опубліковані, а після його смерті тривалий час перебували в приватних руках. Виявлені й вивчені фольклористами у часи СРСР, вони видані 1972 у Києві.
В роки навчання у Подільській семінарії в нього почав назрівати конфлікт з батьком. У 1854 році, після завершення чотирьох класів семінарії, він залишається у семінарії, щоб продовжити навчання на вимогу батька. Також між батьком і сином були розбіжності і у мовному питанні. У листі до старшого сина Григорія батько писав так: «Скажи Степану, если он пишет, так пусть пишет не на этом дубовом малорусском языке, а пишет по-великоросски, может быть, его кто-нибудь, когда-нибудь прочитает…». Згодом у відповідь батьку Степан написав: «…Заказують мені мою рідну мову, - заказує батько; Батько, може, не любить своєї мови через то, що нею у нас говорять мужики, а нібито в московщині не говорять мужики по-московськи? Да і чим ми лучче від мужика? Всі ми рівні у Бога...».
У Кам’янці Степан Руданський зустрів і своє перше кохання, якому вона відповідала взаємністю, але коли Степан Руданський вступив до медико-хірургічної академії, мати коханої заборонила їй одружуватися з ним і вона вийшла заміж за іншого. Степан Васильович протягом всього життя згадував її у своїх творах.
Подільська духовна семінарія і церква Іоана Хрестителя, 1880 рік. Фото: Міхала Грейма
6 січня 1919 року ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету Іван Огієнко, який напередодні став одночасно ще й міністром освіти, видав перший наказ по міністерству про те, що «міністр освіти Огієнко зрікається від належного йому утримання й передає його на створення студентських стипендій у Кам’янець-Подільському державному українському університеті».
6 січня 1990 року в Кам’янці-Подільському місцеві РУХівці вперше провели мітинг на вулиці «Через демократичні вибори — до правової держави». Мітинг відбувся на вулиці Шевченка біля дитячої спортивної школи.
1596 рік. Найімовірніше, що саме цього дня (27 грудня 1595 року за старим стилем) народився (вочевидь, у Суботові) Богдан (Зиновій-Богдан) Михайлович Хмельницький — український політик, полководець і дипломат, провідник національно-визвольних змагань 1648—1657 років, творець Української козацької держави та її перший гетьман. Місто Хмельницький носить його ім’я з 1954 року. До того мало назву Проскурів.
6 січня 2019 року Вселенський патріархат Варфоломій вручив Томос про автокефалію главі Православної церкви України (ПЦУ) митрополиту Епіфанію. Сталося це близько 10.11 години за київським часом. Вручення відбулося у соборі святого Георгія Переможця у Стамбулі, що є резиденцією Константинопольського патріарха.
«Ось тепер по-справжньому можна стверджувати - звершилося сопричастя двох Автокефальних Православних Церков - Церкви-Матері Константинопольської та новонародженої Православної Церкви України! Тіло і Кров Пастиреначальника Нашого Господа І Спаса Ісуса Христа об’єднало нас зі всією повнотою Православ`я!», - написав у цей день на своїй сторінці у Фейсбуці митрополит Антоній Махота, керуючий Хмельницькою єпархією УПЦ.
Україна урочисто отримала томос про автокефалію ПЦУ. Фото: www.president.gov.ua
6 січня 2017 року свйт «Є» писав про те, що до католицького храму в Красилові повернули відреставровану чашу, яка зникла майже 100 років тому. Літургійну чашу знайшов на горищі хлопчик. Коли у 1921 році більшовики вбили на подвір’ї храму римо-католицького священика Казимира Мазура і зачинили святиню, парафіяни заховали у своїх домівках найбільш цінні речі з храму. І тільки недавно, граючись на горищі своєї померлої бабусі хлопчик Сергій Мазуркевич знайшов дивний пакунок з церковною чашею. Вона була дуже брудна і запилена. Знайдену чашу принесли до храму.
6 грудня 1898 року народився Володимир Сосюра – український поет. Цілковито поділяючи ідею незалежності України, Сосюра став козаком армії Української Народної Республіки. У романі «Третя рота» він розповів про своє перебування в Кам’янці-Подільському восени 1919 року:
«Нас розмістили в духовній семінарії. Ми ходили на варту до «високої Директорії». Юнаки дуже любили козиряти, віддавати честь. Вони робили навіть так. Рідко ж зустрічаються на вулиці старшини, яким треба козиряти. Так вони в неділю підуть у парк і групами ходять і козиряють один одному. Наче вони зустрічаються випадково.
Мене, як не дисциплінованого, не ставили біля кабінету Петлюри, а все в його садку. Була осінь, і я «добре» стеріг Петлюру: полізу в сусідній садок та й їм собі груші. Вони холодні, гарні. Я дійшов майже до божевілля і хотів заколоти «українського Гарібальді», як писали про нього італійські газети. Петлюра у профіль дуже скидався на Раковського. Коли ми йшли по місту, українська інтелігенція кричала нам «слава» і обсипала квітками наші стрункі, наче вилиті з міді, ряди».
6 січян 1945 року помер Володимир Вернадський — видатний учений-природознавець. Володимир Вернадський — один із засновників і перший президент (у 1918—1919 роках) Всеукраїнської академії наук. 1918 року в Києві очолював комісію із заснування наукових і вищих навчальних закладів України, сприяв відкриттю Кам’янець-Подільського державного українського університету. Вернадського було запрошено на відкриття університету (22 жовтня 1918 року). «Спокуса для мене була дуже велика, — писав пізніше Вернадський, — адже я ніколи не бував на Поділлі... Але перемогла розсудливість: я відчував неміцність становища і не зважився поїхати в зовсім не відоме мені місто». Сьогодні в головному корпусі Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка в галереї портретів діячів, що приклали руку до заснування закладу, є портрет і Володимира Вернадського.
В цей день у 2015 році на Хмельниччину прийшла сумна звістка. У бою від кулі снайпера поблизу села Нікішине, Шахтарського району, Донецької області загинув наш земляк Петро Бойко.
Петро Бойко народився 17 травня 1970 року. Він був колишнім десантником і війна на Сході України стала третьою у його житті. Сержант потрапив до тренувального табору гірських піхотинців на Закарпатті. Після навчань - одразу у зону бойових дій. Там очолив відділення розвідників 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Останній бій він прийняв біля села Нікішине Шахтарського району Донецької області. Петра Бойка у зоні антитерористичної операції застрелив снайпер. Із сержантом Петром Бойком, 10 січня, прощалися у Ярмолинцях, а наступного дня воїна поховали у його рідному селі Москалівка. Посмертно Петро Бойко був нагороджений орденом "За мужність".
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: