ye-logo.v1.2
23 Січня, 2019

Цей день в історії Хмельниччини: 6 січня

Юна МІТРАШКО Історія 402
Подільська духовна семінарія і церква Іоана Хрестителя, 1880 рік
Подільська духовна семінарія і церква Іоана Хрестителя, 1880 рік. Фото: Міхала Грейма

Від давнини до сьогодення про людей та події.

За свою історію Кам’янець-Подільський став визначним, для багатьох відомих постатей, ім’я яких навічно закарбувалося в історії. Одним із цих постатей є Степан Руданський, який перебував у Кам'янці з 1849 по 1855-і роки, під час навчання у Подільській духовній семінарії.

Народився він 6 січня 1834 року у родині сільського священика в селі Хомутинці Вінницького повіту Подільської губернії. Після навчання у Шаргородській бурсі (1842-1849), навчався у Подільській духовній семінарії, яка на той час знаходилась у приміщенні сучасної картинної галереї.

Ігор Старенький, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника пише що, Степан Руданський жив в північно-західній частині Старого міста, неподалік від Польської брами. У Кам’янці, він почав писати свої перші твори та сформував дві рукописні збірки «Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии», перша з яких містила «сумні і веселі пісні», а друга - «пісні козацькі, чумацькі, бурлацькі, рекрутські, весільні, великодні і так собі». За життя поета вони не були опубліковані, а після його смерті тривалий час перебували в приватних руках. Виявлені й вивчені фольклористами у часи СРСР, вони видані 1972 у Києві.

В роки навчання у Подільській семінарії в нього почав назрівати конфлікт з батьком. У 1854 році, після завершення чотирьох класів семінарії, він залишається у семінарії, щоб продовжити навчання на вимогу батька. Також між батьком і сином були розбіжності і у мовному питанні. У листі до старшого сина Григорія батько писав так: «Скажи Степану, если он пишет, так пусть пишет не на этом дубовом малорусском языке, а пишет по-великоросски, может быть, его кто-нибудь, когда-нибудь прочитает…». Згодом у відповідь батьку Степан написав: «…Заказують мені мою рідну мову, - заказує батько; Батько, може, не любить своєї мови через то, що нею у нас говорять мужики, а нібито в московщині не говорять мужики по-московськи? Да і чим ми лучче від мужика? Всі ми рівні у Бога...».

У Кам’янці Степан Руданський зустрів і своє перше кохання, якому вона відповідала взаємністю, але коли Степан Руданський вступив до медико-хірургічної академії, мати коханої заборонила їй одружуватися з ним і вона вийшла заміж за іншого. Степан Васильович протягом всього життя згадував її у своїх творах.

В цей день у 2015 році на Хмельниччину прийшла сумна звістка. У бою від кулі снайпера поблизу села Нікішине, Шахтарського району, Донецької області загинув наш земляк Петро Бойко.

Петро Бойко народився 17 травня 1970 року. Він був колишнім десантником і війна на Сході України стала третьою у його житті. Сержант потрапив до тренувального табору гірських піхотинців на Закарпатті. Після навчань - одразу у зону бойових дій. Там очолив відділення розвідників 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Останній бій він прийняв біля села Нікішине Шахтарського району Донецької області. Петра Бойка у зоні антитерористичної операції застрелив снайпер. Із сержантом Петром Бойком, 10 січня, прощалися у Ярмолинцях, а наступного дня воїна поховали у його рідному селі Москалівка. Посмертно Петро Бойко був нагороджений орденом "За мужність".

 

 

Коментарі:

До теми

Популярні новини

Останні оголошення

Останні фото та відео