ye-logo.v1.2
18 Серпня, 2019

Українська революція 1917–1921 років: як розвивали національну ідею в Проскурові

Даша ПАСТЕРНАК Історія 1283
Історики говорять, що Проскурів був у епіцентрі Української революції 1917-1921 років
Історики говорять, що Проскурів був у епіцентрі Української революції 1917-1921 років. Фото: автора

У Хмельницькому розповіли особливості становлення Української державності в місті Проскурів.

У музеї історії міста Хмельницького відбулося засідання круглого столу «Розвиток української ідеї в період Української революції 1917–1921 років у Проскурові». Захід приурочили відзначенню 100-річчя революції.

Як зазначають історики, Українська революція 1917–1921 років – один з найважливіших і найскладніших періодів в історії українського народу ХХ століття. У ході революції український народ уперше в ХХ столітті створив незалежну національну державу. Вперше після століть бездержавності відбулося об`єднання в одній соборній державі східних і західних українських земель.

Революція була явищем загальноукраїнським. В усіх регіонах країни розвивався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася культура. Вчора ж, історики та краєзнавці області розповіли про особливості становлення Української державності в місті Проскурові, Проскурівському повіті та на Поділлі в часи Української революції 1917–1921 років.

Віктор Адамський доповів про шкільництво в Проскурові на початку 1920 року.

Кандидат історичних наук Віктор Адамський під час засідання розповів про стан початкових українських шкіл у місті Проскурові? зачитавши два документи, датовані березнем 1920 року. З документів випливає, що місцеві українські школи перебували не в кращому становищі. «Складність дослідження полягає в тому, що не залишилося багато документальних слідів, які б дали нам можливість подивитися, а що ж було притаманне освітній сфері в цей достатньо непростий період. Однак, так трапилося, що мені вдалося відшукати два документи, говорить Віктор Романович. - Один – акт, який був складений представником управителя української освіти паном Іваном Кишківським і просвітнім референтом при Проскурівському повіті паном Станіславом Лісевичем, які за доручення Івана Огієнка приїхали в Проскурів, аби відстежити стан шкіл у місті. Тут ми можемо побачити загальні характеристики щодо цього питання».

Цитата з частини зачитаного акту Віктором Адамським (вживається термінологія і орфологія притаманна документу):

«Вищі початкові школи чоловічі, жіночі в Плоскирові, вулиця Олександрівська, поміщались в урядовім поверховім будинку, який зараз займає польське військо. Цей будинок займали заодно різні військові частини, які через Плоскирів переходили. В цим школьнім році, 1919-1920, в цим будинку наука не відбувалась. Дуже коротке время проведжено лекції для хлопців в будинку міських початкових шкіл при Дворянській вулиці, а для дівчат в будинку реальної школи. Зараз і ці заняття залишені. Будинок доведено до такого стану, щоб без основного ремонту про розпочаття науки в цім будинку не може бути й мови.

Шкільне майно, яке по словам Богацького, було дуже велике, є зараз цілком зруйноване. Лавок і столів немає зовсім. Стоїть декілька шкаф без дверей. Шкільна бібліотека знищена зовсім. В одній зі шкільних зал на долині стоїть полова кухня. Огородження довкула шкули знищені майже зовсім. Удержалось іще огородження від Олександрівської вулиці, але воно також в кількох місцях попсувалось. Вчителів цієї школи, окрім пана Богацького, не було. Отже, не було возможностей познайомитись з ними».

У другому знайденому документі, який зачитав на круглому столі історик, пан Іван Кишківський дає своє розуміння, трактування, аналіз того, що являє собою вчительство міста Проскурова станом на березень 1920 року.

Крім шкільництва, під час засідання науково-краєзнавчого столу доповідали й на інші теми. Говорили про чинники перемоги більшовизму в Українській революції 1917-1921 років, про національну ідею у програмних документах політичних партій та організацій, про ідею автокефалії у вчинках і подільського православного духовенства в роки Української революції.

Сергій Єсюнін: «Проскурів прив’язний до часопису «Стрілецька думка», який є унікальним для того часу».

Хмельницький історик та краєзнавець Сергій Єсюнін розповів, яким чином українську ідею у ті роки доносили до кожного селянина, робітника та солдата. Зокрема, говорив про часопис Корпусу українських Січових стрільців «Стрілецька думка», який видавався в Проскурові, а також в Дунаївцях, у Старокостянтинові, Старому Кривині.

«Тоді люди не знали, що відбувається в сусідньому селі, чи районі, не те, що в державі. І тому дуже важливо було саме надання інформації. Яким чином виходили з цього питання саме під час української революції? Тут з нашим містом пов’язані два інформаційних питання: видання газети при корпусі Січових стрільців – деякий час певні номери видавалися в Проскурові. Друге – театр, так можна було донести до людини певну інформацію», - заявив Сергій Миколайович.

Як згадав історик, на початку 1919 року уряд і Директорія відійшли з Києва через складну ситуацію в країні. Через деякий час вони опинилися в Проскурові, на Поділлі. Разом з ними до Проскурова відійшов і корпус Січових стрільців. З березня 1919 року в Проскурові, Старокостянтинові і деяких інших населених пунктах проходила реорганізація Січових стрільців. «Набирали молоде покоління і постало питання, як цих людей підготувати. За що вони мають воювати, що вони мають боронити? Постало питання видання власної газети, - каже Сергій Єсюнін. - В березні 1919 року постає часопис «Стрілецька думка» для корпусу Січових стрільців. Часопис видавався при так званій «пресовій квартирі».

«Стрілецька думка» виходила протягом всього 1919 року до кінця листопада. Відомо, що вийшло 60 номерів, наклад був дуже великий. Інколи номер виходив до шести тисяч примірників.

«На сьогодні можна знайти може два-три десятка таких номерів. Наприклад, в Кам’янці-Подільському мені вдалося знайти три номери. Що приємно, один з них видавався в Проскурові: №26 від 1 липня 1919. Там чітко написано: місто Проскурів, вулиця Старобульварна, 18. Тобто там, де знаходилась редакція і пресова квартира», - додає історик.

Цей будинок зберігся до наших часів. Розташований він на вулиці Гагаріна, 18. Минулого року там відкрили пам’ятну дошку на честь Євгена Коновальця. І не випадково. Командир Січових стрільців дійсно побував у цьому будинку. Він дуже опікувався виданням часопису.

Всі червневі та липневі номери, за винятком шести випусків, видавалися в Проскурові тиражем від 4 д 6 тисяч примірників. Після Проскурова редакція переїхала до Старокостянтинова. «Номер, який мені вдалося переглянути, надзвичайно змістовний. Там є оголошення. Є цікаве повідомлення, що в театрі відбулась постановка драми Суходольського «Хмари». У кожному номері відводилась ціла сторінка сучасному політичному стану. Друкувалися рішення, які приймала Директорія УНР. Друкувалися різноманітні інформаційні події,які відбувалися в сусідніх населених пунктах. Була окрема літературна сторінка», - доповів Сергій Миколайович.

Таким чином, зауважує історик, важливо, що «Стрілецька думка» піклувалася про кожного козака, а Проскурів прив’язний до часопису, який є унікальним для того часу.

Захід провели до 100-річчя Української революції.

 

Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

До теми

Популярні новини

Останні оголошення

  Так  Ні, дякую