Листи з фронту, «городоцькі гроші» та кулемет «Максим»

Як усі колекціонери, Олег Слободян неохоче показує свої експонати і з осторогою ставиться до журналістів: раптом сфотографують щось не те чи напишуть про найпотаємніший експонат. Тому починаємо знайомитися з паперів. «А ви знаєте, що у Леваді колись працював цукровий завод?» – зразу ошелешує Олег. Подумки згадую історію цукрової галузі району. Справді, у Городку була збудована перша на Поділлі цукроварня. Потім з’явилися ще один Городоцький завод та Сатанівський. Левади у цьому списку не згадую. «Про це мало хто знає, – продовжує Олег. – А наш, Городоцький завод, навіть гроші друкував. У мене є ті гроші». Далі господар дістає кілька малюнків. «У Леваді та Карабчієві до революції правив поміщик Микола Кравчук. Він був художником, писав картини, створював листівки. Його донька тривалий час жила у Купині. Дівчиною її вивезли на роботи у Німеччину.
Потім вона повернулася додому. Саме вона передала мені деякі документи, цікаві фотографії, листи, книги, розповідала про батька. Цікаво, що у родині Кравчуків майже всі були довгожителями, доживали до ста років».
Зброя, яка не стріляє
Восени, коли у Городку святкували День міста, серед наметів виділявся один – з військовою тематикою. Олег Слободян вирішив показати городоччанам дещо зі своєї нової колекції. Цікавитися історією чоловік почав років чотири тому. Тоді він працював в антикварному магазині. Від речей, які потрапляли до крамниці, віяло минувшиною. Стало цікаво – що ж вони можуть розповісти? Потроху познайомився з істориками, археологами. «А у школі мені історія не давалася, – зізнається Олег. – Я погано запам’ятовував дати, тож і «хапав», в основному, трійки». Тепер Олег знає стільки з історії Городоччини, що вистачило б на кілька томів підручників. Особливо зацікавив чоловіка період Другої світової війни. Як будь-який хлопчик, Олег з дитинства любив ігри у війну, йому подобалося тримати у руках іграшкові пістолети й самому майструвати рогатки і луки. Тому коли почув, що в державі починають знищувати колишні військові склади і бажаючим продають зброю, вирушив туди.
Гвинтівка, наган, автомат, кулемет... Є у колекції городоччанина радянська й німецька зброя часів війни. Щоправда, з неї ще ніхто не стріляв (бо зберігалася на складах, щойно з конвеєра), та й не стрілятиме – про це подбали ще
на складі. Має Олег і всі необхідні дозволи на зброю.
Мрії про музей
Хоч Олег і зізнається, що збирає свою колекцію для душі, але дуже хотів би показати її городоччанам. Так виникла ідея створити музей історії міста. Навіть звертався до міської ради з проханням виділити земельну ділянку для будівництва музею. Однак, отримав відмову. Як кажуть у міській раді, депутати у жодному разі не виступають проти музею. Просто заява була подана неналежним чином, та й сам заявник нічого не розповів про свої наміри депутатам. Натомість місце для музею колекціонеру готовий виділити районний відділ культури. «Ми можемо виділити для створення такого музею кімнату у районній бібліотеці, – каже завідуючий районним відділом культури Олег Федоров. – Там є охоронна сигналізація, на вікнах встановлені грати. Можна тут створити музей чи хоча б тимчасову виставку. Ми запропонували Олегу Слободяну таку можливість, слово – за ним». Щоправда, сам Олег Слободян не у захваті від цієї пропозиції. Каже, місця у тій кімнаті замало. І не перестає мріяти про власний музей.