ye-logo.v1.2
17 Жовтня, 2019

«Незручна історія Проскурова»: краєзнавець розповів про таємниці родини Людвига Деревоєда

Ірина ОЛІЙНИК Історія 6949

Підписатися на канал "Є" в Youtube

Жінки цієї родини брали участь у подіях, які змінювали мапу Європи.

Часто, прогулюючись містом та споглядаючи архітектуру часів Проскурова, ми навіть не задумуємося над тим, свідками яких подій вона є, та які родинні таємниці можуть знати старі будинки. Один з таких німих свідків буремних часів початку ХХ століття - будинок Людвига Деревоєда, що на розі колишніх вулиць Аптекарської та Олександрівської (нині Проскурівської та Проскурівського підпілля). Колись це був осередок розкоші, багатства та бізнесу. І саме його мешканці брали участь у подіях, які змінювали мапу Європи. Краєзнавцеві Ігорю Западенку в процесі досліджень вдалося виявити чимало невідомих фактів, пов’язаних з родиною Людвига Деревоєда. Особливо таких, що стосуються жіночої лінії родини. Про них він розповів хмельничанам під час лекції «Незручні сторінки історії Проскурова: будинок Деревоєда».

Краєзнавець та дослідник Ігор Западенко зазначає, що недарма лекція отримала саме таку назву. Адже йдеться про маловідомі факти, про людей, які мешкали в Проскурові, але події, до яких вони були причетні, - часто гострі та конфліктні, мали великий вплив на історію початку ХХ століття та мають прямий стосунок до формування карти сучасної Європи. І ці події багато можуть трактувати по-різному. Причетність до них і мав будинок, який нині милує око хмельничан, - будинок Людвига Деревоєда. Відомий колись як приміщення Укртелекому, нині він є одним з найошатніших архітектурних залишків від провінційного, невеликого, але досить економічно розвиненого на свій час Проскурова.

Як розповідає Ігор Западенко, наприкінці ХІХ століття вулиця Олександрівська (нинішня Проскурівська) була тим місцем, де будувалися найвпливовіші, найзаможніші підприємці. Будинок Людвіга Деревоєда – триповерховий великий особняк з комерцією на першому поверсі саме з таких будівель. Четвертий поверх, який нині ми можемо побачити, добудували уже в 60-х роках ХХ століття.

Людвиг Деревоєд з Мінської губернії свого часу переїхав на Поділля і разом з братом Карлом взявся за облаштування аптечного бізнесу, розповідає Ігор Западенко.

Розпочав його зводити у 1890 році проскурівський фармацевт, власник аптечного бізнесу Людвиг Деревоєд. Римо-католик за віросповіданням, дворянин Мінської губернії, він мав, швидше за все, походження з литовської шляхти. Свого часу переїхав на Поділля і разом з братом Карлом взявся за облаштування аптечного бізнесу. Щоправда, спочатку не в Проскурові, а в Сатанові.

Перебуваючи в ділових відносинах зі своїм колегою та власником аптеки у Проскурові на прізвище Яневич, не дивно, що через якийсь час Людвіг Деревоєд покликав заміж доньку Яневича – Юлію. Він ще деякий час вів спільний бізнес зі своїм тестем, а згодом управління справами повністю переходить до його рук. Так у Проскурові й з’являється власник аптечного бізнесу Людвиг Деревоєд. Через якийсь час від хвороби помирає його дружина Юлія. Вдруге Людвіг Деревоєд одружився з жінкою на ім’я Михайліна з родини Ключевських з Кам’янця-Подільського.

«Загалом бізнес Людвига Деревоєда на той час розвивався досить потужно. Аптека Деревоєда була кращою в Проскурівському повіті. Також в будинку розміщувалося чимало крамниць, «Спілка споживачів», погрібець рейнських вин… Деревоєду, власне, належав не лише цей будинок, а, фактично, частина усього кварталу. Підприємець тричі обирався гласним проскурівської міської Думи, користувався великою довірою та був шанованим жителем міста», - розповідає Ігор Западенко.

У Людвига Деревоєда було п’ятеро дітей: син Стефан і чотири доньки. Помер підприємець у 1906 році. Похований у Проскурові на старому кладовищі, могила, на жаль, втрачена…

Далі усі ділові справи вела Михайліна, успадкувавши бізнес. Але швидко передала управління синові Стефану. Також фармацевт та успішний підприємець, Стефан Людвигович, у 1917-му, як колись батько, був обраний гласним міської Думи… В часи революції увесь бізнес Деревоєдів був націоналізований.

«Стефан Деревоєд відзначився не тільки вмінням вести бізнесові справи. У 1911 році в Кам’янці-Подільському свої показові польоти здійснював авіатор Уточків. Одним з номерів його програми був політ з пасажиром. Тоді він по черзі підняв у повітря п’ятьох пасажирів. І відомо, що одним з цих пасажирів був саме Стефан Деревоєд. Про його «мажорний» статус свідчить і те, що на той час, щоб здійснити такий політ, потрібно було заплатити значну на той час суму - сто рублів. Отож, як розуміємо, чоловіки родини Деревоєдів входили до тодішньої політичної і бізнесової еліти краю. Але не лише вони, а й жінки родини, мали вагоме місце в історії», - каже краєзнавець.

Стефан Деревоєд відзначився не тільки вмінням вести бізнесові справи.

Ігор Западенко досі дивується, як при тих незручних на той час подіях, до яких були причетні жінки родини, Деревоєдам вдавалося в царській Росії вести успішний бізнес. Зокрема це стосується другої дружини Людвіга Деревоєда - Михайліни Ключевської. Краєзнавець знайшов в мемуарах зятя цієї родини про неї таку згадку: «Народжена на Поділлі, все життя там провела. А поза тим ніколи не вивчилася розмовляти російською, оскільки просто ігнорувала існування Росії в тому краї. Сестра ксьондза – повстанця 1863 року, а потім засланця до Сибіру, палко ненавиділа москалів…»

Брат Михайліни - Еразм Ключевський, учасник Польського повстання, провів 10 років заслання на рудниках. Доживав він віку саме у своєї сестри в Проскурові. Помер у 1915 році й так само похований на старому кладовищі міста.

Та чи не найцікавішою у дослідженнях Ігоря Западенка є доля у наймолодшої доньки Людвіга Деревоєда Гелени-Валентини. Вона народилася 1889 року, коли самому Людвігу було вже 60. Як істинна донька фармацевта, продовжила його професію. До Першої світової війни Гелена-Валентина навчалася у Санкт-Петербурзі в жіночому медичному інституті. На той час це був єдиний в Російській імперії заклад, де жінки могли отримати вищу медичну освіту. В майбутньому Гелена-Валентина стала відомим педіатром та однією з перших жінок, які отримали звання доктора медицини. Але це було вже у відродженій міжвоєнній Польщі.

«А цьому передували зовсім інші «незручні» події. Навчаючись в Санкт-Петербурзі Гелена-Валентина вступила до підпільної організації польської прогнесивно-незалежницької молоді. Там, у 1913 році, вона знайомиться із своїм ровесником Тадеушем Голувком, який на той час був представником польського незалежницького руху. Він, до слова, був сином учасника Польського повстання 1863 року, як і дядько Гелени-Валентини Еразм Ключевський, і народився на засланні. Тому, зрозуміло, наскільки близькими були їхні долі», - розповідає Ігор Западенко.

У липні 1914 року (це вже був початок Першої світової війни) пара переїхала до Проскурова. Повінчалися вони у костелі святої Анни (нині на тому місці ЗОШ №1).

«В архівах зберігся метричний запис тієї події. Пишного весілля не справляли. Оскільки Тадеуш Голувко був близьким соратником Юзефа Пілсудського (польський політичний і державний діяч, перший голова відродженої польської держави), то молодята одразу відправилися до Варшави, де разом з Юзефом Пілсудський беруть участь у створенні Польської Організації Військової – фактично тієї підпільної організації, яка змогла вирвати у Російської імперії і відстояти сучасну Польщу. Гелена в цій організації керувала санітарним сектором. Саме таку непросту долю обрала для себе уродженка Проскурова», - розповідає краєзнавець.

Колишній вигляд будинку Деревоєда.

У 1931 році в своїх мемуарах Тадеуш Голувко пригадував ті часи, які він провів у Проскурові, зокрема й у будинку Деревоєдів. З огляду на події, які тоді відбувалися в Проскурові та довкола, будинок Деревоєдів на той час перетворився на політичний осередок.

Пізніше Тадеуш Голувко виношував ідею польсько-українського федеративного об’єднання, за що нажив собі ворогів з обох сторін та був убитий представниками ОУН у 1931 році в Трускавці. За кілька років до того Гелена з ним розлучилася та зосередилася на вихованні дітей та медичній роботі.

За словами краєзнавця, у 1931 році помер і син Людвіга Деревоєда - Стефан. Хто зна, можливо це його свого роду врятувало від репресій, які рочалися у 1932-му вже в радянській Україні. Саме тоді, 1932 року, величезну кількість етнічних поляків було вислано у Казахстан. Їм закидали приналежність до уже згадуваної Польської Організації Військової, до якої і входила і сестра Стефана Гелена.

«Наразі ще є багато моментів, які стосуються родини Людвига Деревоєда, які потрібно досліджувати. Минуле - складне, але про нього потрібно говорити. Якою б драматичною і незручною історія не була - це наша історія», - каже Ігор Западенко.

Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую