ye-logo.v1.2
5 Червня, 2020

Цей день в історії Хмельниччини: 12 травня

Історія 2375
Проскурів на карті початку ХХ століття
Проскурів на карті початку ХХ століття. Фото: з архіву

Що про цей день розповідають історичні джерела.

12 травня 1542 року Нетішин вперше з'являється на сторінках писемних джерел. Ця згадка пов'язана з важливою подією в історії волості — поділом маєтків між удовою князя Костянтина Івановича Острозького Беатою Костелецькою та її донькою княжною Гальшкою. Згідно з листом польського короля Сигізмунда Августа, Нетішин, який був одним із замкових сіл, переходив у тимчасове розпорядження Беати Костелецької. Нетішин як одне з сіл Острозької волості у XVI — першій половині XVII столітті був маленькою частинкою усіх величезних острозьких князівських угідь.

12 травня 1662 року Плоскирів, спустошене містечко в Подільському воєводстві, був переданий в управління шляхтичеві Яцковському «з Війська Запорозького». Під час Визвольної війни українського народу (1648-1657) під проводом Богдана Хмельницького Плоскирівське староство неодноразово переходило із рук у руки ворогуючих сторін, при цьому зазнаючи великих руйнувань як від польських військ, так і від козацьких та повстанських загонів, внаслідок чого край зазнав повного спустошення. Як підтвердження цьому люстрація 1662 року подає: «Посесором Плоскирівської держави є Мартин Замойський, підстолій львівський, полковник Його Королівської Милости. Мешканців є 12, жодного податку не дають, бо недавно на слободи вийшли. Села держави: Галишин, Лесьнів або Глеснів, Мацьківці, Волиця, Заріччя; в них жодного нема підданого, а стави і млини пусті, бо зоставатися через набіги та наїзди опришківські у домах своїх не можуть».

12 травня 1882 року набула чинності заборона орендування євреями земель Західних і Південно-Західних країв Російської імперії. Отже, відтоді вони не мали права на тимчасове користування земельними ділянками й в Шепетівці, Полонному, Старо-Констянтинові, Красилові, Теофіполі та Волочиську. Також вводилось обмеження прав у торгівлі та виборчих прав та заборона селитися у сільській місцевості. Ці обмеження не поширювалися лише на тих євреїв, які переходили у православ'я.

У 1971 році цього дня у Кам’янці-Подільському завершила роботу четверта Подільська історико-краєзнавча конференція. Передумовою скликання конференцій стало відродження краєзнавчого руху та регіональних досліджень. Започатковані Подільські історико-краєзнавчі конференції у середині 60-х років минулого століття, у час так званої хрущовської відлиги, протягом 1965–2000 років їх відбулося тринадцять. На четвертій історико-краєзнавчій конференції прозвучало 84 доповіді краєзнавців про Поділля.

12 травня 2011 року прийнято рішення щодо зміни меж міста Хмельницького. Його ухвалили народні депутати на пленарному засіданні Верховної Ради України 277 голосами «за». Площа земельних ресурсів міста до цього складала 8 тисяч 624 гектари, то після затвердження проекту землеустрою на державному рівні загальна площа міста збільшилась на 681 гектар. Розширення меж дало змогу долучити до обласного центру забудовані землі, зокрема житлові масиви Дивокрай і Обрій у мікрорайоні Озерна, садівничі товариства біля мікрорайону Книжківці.

Цього дня у 2014 році Обласна рада встановила щорічну нагороду для літераторів, названу ім'ям подільського поета Миколи Федунця.

12 травня 2018 року у Хмельницькому відкривали туристичний сезон. До відкриття турсезону спеціально підготували паперову мапу найвідоміших туристичних та історичних місць обласного центру. Окрім того, на вулиці Проскурівській організували парад живих скульптур «Видатні постаті Проскурова-Хмельницького».

Цього дня минулого року в Красилові до Дня матері встановили скульптуру Пресвятої Богородиці. Статую Матері Божої Діви Марії виготовили за кошти парафіян. Її висота, разом із постаментом, складає три метри 80 сантиметрів.

У традиційній українській культурі дівчат, які народили дитину поза шлюбом, без офіційного батька, називали покритками. У таких дівчат шансів вийти заміж майже не було – хіба що за вдівця. Деяких батьки виганяли з дому за те, що зганьбили родину. Існують документи з судових розглядів, які засвідчують, що перебуваючи в емоційно важкому стані, у страху знеславлення, дівчата часом вбивали своїх дітей.

Аналізуючи документи з історії Чорного Острова ХІХ століття в матеріалах фонду Проскурівського повітового суду відомо, що й Чорний Острів не обійшла проблема загроз стати покриткою. Цього дуже боялися багато молодих дівчат. Часто вони прагнули позбутися, як тоді вважали, «незаконнонароджених» дітей у будь-який спосіб, не зупиняючись і перед вбивствами. Як приклад, 12 травня 1857 року закінчився розгляд справи, який тривав десять років, про втоплення двох своїх немовлят «дівицею» містечка Чорного Острова Марією Поповською.

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую