450 років Магдебурзького права в Старокостянтинові

ОШлях його становлення як прекрасного старовинного міста із древньою і славною історією вимірюється багатьма віками. Ще до ХІІ століття на теренах суверенної і незалежної слов’янської держави Болохівська Русь було засноване місто Кобудь, яке носило статус феодального. Але згодом воно перетворюється в село Коліщенці. Чому так сталося?  Наразі це питання й досі не вивчене досконало істориками. Втім, перша писемна згадка про село Коліщенці з’являється за часів Литовсько-Руської держави. В архівних документах чітко відображено, що литовський князь Олександр у 1501 році надає порожнє село Коліщенці Івашку Лабунському з землями, які здавна до нього належали, а також будівлі і споруди, що були вільні і входили у межі села, а вже у 1503 році передається йому у вотчинне володіння. Майже через шість десятиліть Івашко Лабунський у 1561 році продає село Костянтину Острозькому, який засновує нове місто на Волині та дає йому назву Костянтинів.
26 березня 1561 року за ініціативи і клопотання власника, тодішнього найбільшого українського магната Костянтина Василя Острозького, новозасноване місто отримує від польського короля Сигізмунда Августа грамоту на Магдебурзьке право.
Це право є одним з найяскравіших свідчень про те, що Старокостянтинів протягом віків перебував в єдиному культурному, політичному та правовому просторі з містами Європи і був одним з найбільших економічних осередків південно-східної Волині другої половини ХVІ століття. Магдебурзьке право відповідало соціальним потребам тогочасного Костянтинова. Воно давало місту дозвіл на більше самоврядування і право на власний суд, який обирався міщанами. Жителі отримали пільги для заняття торгівлею та ремеслами, звільнялися від різних повинностей.
Таким чином, Магдебурзьке право дало новий імпульс подальшого розвитку Старокостянтинова, сприяло кристалізації його індивідуальності як провідного осередку інтелектуального та економічного життя того часу. Воно стало прогресивним фактором української історії, одним  з найважливіших чинників інтеграції українства в європейську цивілізацію.

Михайло ПЕРЕПЕЛИЦЯ, Микола ЗАВЕРУХА.