Таємні знаки: двійника меджибізького палацу Сенявських знайшли у... Словаччині

Співробітники Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» відвідали Словаччину, де на запрошення словацьких колег переймали досвід реставрації пам’яток, а також шукали відповіді на питання: що пов’язує палац Сенявських в Меджибожі із замком Турзонів в Бетлановце. А виявляється, спільного таки багато. Ці будівлі, без перебільшення, можна назвати справжніми двійниками.

«Таку поїздку ми планували вже декілька років, - розповідає Ігор Западенко, заступник директор історико-культурного заповідника «Межибіж». - Адже під час історико-архітектурних досліджень палацу Сенявських-Чарторийських, який реставрують уже декілька років поспіль, ми вийли на досить цікавий слід, що свідчить про поки нерозгадані зв’язки Меджибожа зі Словаччиною. І саме зараз отримали від колег зі Словаччини запрошення провести спільне дослідження пам'яток, обмінятися досвідом, думками тощо. Працювали разом з архітекторкою Магдаленою Яновської, яка наразі завершує сучасне дослідження палацу-двійника в Бетлановцах. Власне, тут його називають замком сімейства Турзонів».

Палац Сенявських в Меджибожі під час реставрації. Ті ж зубчики, кутові вази... Фото: з архіву

Ігор Западенко зазначає, що це справді – це унікальна нагода. Адже замок в Бетлановцах перебуває у приватній власності, тож час, коли туди можна безперешкодно потрапити для таких спільних досліджень, обмежений.

«Наразі замок не використовується. Він проданий у приватні руки в 2016 році, але поки на реставрації. Хоч і знаходиться у кращому стані, аніж до недавнього часу палац Сенявських в Меджибожі. Взагалі, у Словаччині багато пам’яток - приватні, але усі вони мають цільове призначення (скажімо, там може бути розташований офіс чи готель). І що найголовніше, жодних архітектурних змін в частині автентичних деталей не відбувається. Лише реставрація», - зазначає пан Западенко.

Про кутові вази, зубці аттика та Реформацію

Отож, повертаючись до замка-двійника, науковці Державного історико-культурного заповідника «Межибіж зазначають, що намагаються розгадати загадку, яка також є цікавою і для словацьких дослідників: як і чому в Меджибожі на Поділлі з’являється палац, який у XVI столітті набуває характерних рис саме східно-європейського Ренесансу, який ми бачимо у Словаччині.

Читайте також: У Меджибожі під час реставрації натрапили на сенсаційну знахідку.

«Схожість цих палацу та замку - не лише в архітектурній будові, а й в особливих деталях. Наприклад, у них ідентичні зубчики аттика – завершення будівлі. Ці зубчики, ми називали «меджибізькими», аж поки не побачили аналогій. І жоден з вітчизняних дослідників до 2016 року не пов’язував архітектуру палацу з пам’ятками Європи», - зазначає Ігор Западенко.

Звернули науковці увагу і на особливі символічні кутові вази, які є і на палаці Сенявських в Меджибожі, а також на замках в Словаччині, і в Чехії. Вази, до речі, мають різну форму. 

«До того ж, є особливість у тому, що і палац у Меджибожі, і схожі на нього замки та костели Словаччини мають по 4-6 ваз різної форми на одному даху. Для прикраси годилися б однакові... А тут - циліндри, конуси, піраміди з реберцями і без них. І скрізь читається свій набір чисел: 6, 8, 12...», - пояснює науковець.

Костел святого Бартоломея в Ямніку Спішської округи. Схожі елементи зустрічаються і на сакральних пам'ятках. Фото: надане Ігорем Западенком. 

«Досі не вдалося знайти жодного дослідника у Європі, який би звернув увагу на цю особливість. Тут навпаки - Меджибіж підштовхує Європу. У Бетлановцах, наприклад, пані Магдалена вже зауважила по давніх фотографіях, що ті вази переробили на однакові лише у 1940-50-х роках. От що означає невдала реставрація... Щодо ваз у Меджибожі, то колись розповідали, що вони нагадують гетьманські булави, а ще - що в них заливали нафту і вони виконували роль факелів. Це байки. Вази – якісь символи, що мають значення. Це забута символіка, ключ до розгадки якої ще потрібно знайти», - каже Ігор Западенко.

І додає, що таємниць, які пов’язують палац в Меджибожі та замок в Словаччині, поки ще дуже багато. Найперше, досі до кінця не відомо, чому запозичується саме цей стиль. Як він проникає до нас на Поділля? Адже, пояснює, це сталося зовсім не випадково. Не просто хтось побачив палац, і захотів звести собі такий самий.

«Ми з’ясували, що Спішський край, де розташований замок Турзонів, характерний ще й тим, що у XVI столітті там поширюються ідеї Реформації, протестантизму. І подібну символіку, яка присутня на палаці Сенявських, ми побачили і на деяких сакральних спорудах того краю. Проводимо аналогію з тим, що свого часу Сенявські також пішли з католицької церкви і почали сповідувати кальвінізм. І три покоління роду були кальвіністами… Хто зна, мабуть, і це також може пов’язувати ці споруди», - зазначає пан Ігор.

Каже, що цю таємничу символіку, яка зустрічається як на об’єктах в Словаччині, так і в Меджибожі, науковцям ще потрібно розгадати.

Дослідження замку Турзонів - зсередини. Фото: наздане Ігорем Западенком.

«Що саме закодоване у цих знаках? Ми все чіткіше бачимо цей зв’язок, певну спільну мову, якої, на жаль, ще не розуміємо», - пояснює Ігор Западенко.

Додає, що можливі спільні власники цих будівель, чи архітектори – виключені.

«Але ми знаємо з давнього листування, що в Миколи Сенявського, щойно він придбав Меджибіж, служив гарматним майстром Хануш Мазурек, який родом був зі Словаччини. Розуміємо, що в ті часи існувало економічне, військове, культурне спілкування нашого краю з тією територією поблизу Татр… Але до свідчення дуже уривчасті й тема до кінця не вивчена. І ця закодована символіка, яка може мати і сакральне значення, є зараз найбільшою загадкою, - каже науковець.

Олег Погорілець, директор заповідника "Межибіж", та інженер-архітектор Магдалена Яновска, котра досліджує замок в Бетлановцах, кажуть, загадок довкола будівель-двійників ще багато. Фото: надане Ігорем Западенком.

«Але тепер ми ще більше розуміємо, якою унікальною пам'яткою для України і Східної Європи є Меджибіж та палац, який досліджуємо та реставруємо. І яка непоправна втрата для європейської історії була б, якби його свого часу«ґазди» розібрали його на цеглу», - пояснює Ігор Западенко.