ye-logo.v1.2

Новопланівський міст в Кам'янці: про історію будівництва та особливості конструкції

Історія 3422
Довжина мосту склала 136 метри, а висота 38 метрів
Довжина мосту склала 136 метри, а висота 38 метрів. Фото: з фейсбук-сторінки НІАЗ «Кам'янець»

Урочисте відкриття мосту в Кам’янці-Подільському відбулося 1874 року.

Історію Новопланівського мосту, його спорудження та історії, довжиною у 150 років, розповіли в Національному історико-архітектурному заповіднику «Кам’янець». За матеріалами Анни Кулішової, завідувачки відділом реставрації та реабілітації пам’яток НІАЗ «Кам’янець» можна простежити цікаву історію Новопланівському мосту, який, як кажуть, вже понад півтора століття поєднує минуле і майбутнє.

Як розповідають в заповіднику, завдяки своєму географічному розташуванню Кам’янець-Подільський у середньовіччі відігравав значення міста-фортеці. Проте вже в першій половині XIX століття, у зв’язку з геополітичними змінами та рухом кордонів держав, місто-фортеця втрачає своє оборонне значення.

«Найвагомішою зміною стає збільшення кількості мешканців міста. Варто сказати, що чисельність населення сягала 260 чоловік на один гектар. Закуте стрімкими скелями каньйону і кам’яними мурами переповнене місто потерпало від нечистот та бруду, різко збільшується потреба у питній воді. Саме тому нагальним питанням стає розширення меж міста і вихід за кордони півострова та, відповідно, будівництво нового мосту», - кажуть науковці.

Кошторис та кілька проектів 

Останню крапку у суперечці щодо розростання міста поклав російський імператор Микола І, який з групою урядовців відвідав Кам’янець-Подільський в 1842 році. Причиною візиту було питання необхідності переносу губернського центру до Вінниці чи Брацлава, але вигляд історичного міста і своєрідний природний ландшафт зіграли на користь рішення залишити губернський центр в Кам’янці-Подільському.

Офіційно будівництво мосту розпочалось 12 червня 1864 року. Фото: з фейсбук-сторінки НІАЗ «Кам'янець»

Починаючи з 1842 по 1856 роки справа крутилася в бюрократичній машині поміж канцеляріями Міністерства внутрішніх справ, Головного управління шляхів та громадських будівель і Губернською будівельною та шляховою комісіями.

А вже у 1856 році губернський архітектор Карчевський отримав завдання приступити до розробки проектної документації та кошторису на спорудження мосту. В 1857 році проект був затверджений «Главным управлением путей сообщения и публичных зданий» і направлений на погодження до Канцелярії царя Олександра ІІ.

«У 1859 році Губернська будівельна шляхова комісія двічі оголошувала конкурс з проведення торгів на підряд спорудження мосту кошторисною вартістю 71,2 тисяч рублів за проектом Карчевського. Але майже всі підрядники відмовились взяти участь у конкурсі, вважаючи, що цієї суми коштів не достатньо для зведення такої складної споруди. Зголосився взяти підряд на роботи з умовою внесення змін до проекту лише купець 2-ої гільдії І. Аксельруд, який мав досвід ремонтних робіт на Замковому мосту.

Після ретельного обстеження й вивчення міського ландшафту було розроблено ще два проекти: перший – міст з кам’яними арками та водогоном, який мав постачати воду з Гунських криниць до міста, та другий – з дерев’яною підкісною системою. Вартість першого проекту складала першого 133,8 тисячі рублів, а другого - 99,3 тисячі рублів», - зазначають в НІАЗ «Кам’янець».

Для риття котловану використовували вибухівку

Невідомо як довго б розглядалися ці проекти, якби на посаду нового губернського архітектора не був призначений в 1862 році академік архітектури О. Песке. Він вказав на низку негативних моментів у конструкції мосту та завищену ціну проекту. Песке сам розробив і запропонував для розгляду два нових проекти: перший - двоярусний міст з розпірними арками, вартістю 75,6 тисяч рублів і другий - з кам’яними арками стрільчатої форми, вартістю 71,2 тисяч рублів.

Губернська будівельна шляхова комісія розглянула всі чотири проекти і направила їх на розгляд до Санкт-Петербургу. Після детального вивчення був вибраний проект, до якого були внесені деякі корективи. І нарешті в 1864 року було підписано контракт на будівництво мосту з купцем 2-ої гільдії Іцьком Аксельрудом, інженером став капітан Яків Костенецький.

Будівництво мосту було завершене наприкінці 1873 року. Фото: з фейсбук-сторінки НІАЗ «Кам'янець»

Попередні будівельні роботи розпочалися 28 травня 1864 року і обмежувались, в основному, земляними роботами та роботою в кар’єрі. На цих роботах працювали ув’язнені на різні терміни виправних робіт. Для зменшення транспортних витрат кар’єр було влаштовано на лівому березі річки Смотрич біля колишнього саду Вітте з умовою, щоб при його розробці не було допущено варварського руйнування скель.

Під час земляних робіт були виявлені неточності у розрахунках проекту. Виявилось, що материкові кам’яні породи залягають значно глибше, ніж передбачалось. Також робота ускладнювалась відкладеннями на дні річки та її берегах, які виявились сумішшю щебеню, гальки, крупнозернистого піску і глини. Ця маса була настільки міцно спресована, що для риття котловану використовували не лише ломи і кірки, а й вибухівку.

На будівництві працювали 475-ти будівельників, з яких 95 каменярів і 20 теслярів по каменю

Офіційно будівництво мосту розпочалось 12 червня 1864 року, коли до міста приїздить генерал-губернатор і верховне духовенство. Величезний натовп зібрався біля церкви і під постріли гармат та молитовних пісень хресною ходою спустився на дно каньйону до заздалегідь виритого котловану, на дно якого опустили мідну дошку з вибитими на ній іменами генерал-губернатора, губернатора і єпископа.

«За проектом міст планували збудувати за 3-4 роки, проте старовинне місто ніяк не хотіло виходити за свої кордони і створювало різноманітні перепони. Так ріка Смотрич почала затоплювати котловани і тим самим унеможливлювати роботу. Інженери навіть хотіли зробити греблю, але оскільки Смотрич залишався життєво необхідною водною артерією і чи не єдиним джерелом води для багатьох мешканців, дамба так і не була побудована. Для викачки води з котлованів Аксельруд придбав в Одесі паровий локомотив англійського виробництва потужністю 20 кінських сил і гвинтовий насос, за допомогою якого піднімали 250 відер води за хвилину», - зазначають історики.

Не дивлячись на титанічні зусилля 475-ти будівельників, з яких 95 каменярів і 20 теслярів по каменю, будівництво просувалось дуже повільно. Наприкінці 1866 року були вириті лише котловани на лівому березі, а вартість робіт збільшилась майже вдвічі і сягнула 146,2 тисячі.

З переходом на верхові роботи спорудження мосту дещо пришвидшилось. На початку 1868 року в міністерстві внутрішніх справ було розглянуто і затверджено зміни до проекту, які дали можливість здешевити роботи і прискорити будівництво мосту. Проектом передбачалось замінити кам’яні арки на дерев’яну дубову підкісну систему. Надії на здешевлення робіт не виправдались, а розрахункова вартість робіт навпаки ще збільшилась: лише будівельні роботи коштували 214,2 тисячі карбованців. Не вдалось вкластися і в намічений міністерством строк завершення робіт – 1871 рік.

Довжина мосту склала 136 метри, а висота 38 метрів

Фактично будівництво мосту було завершене лише наприкінці 1873 року. Новозбудований міст мав чітку і просту конструкцію: шість опор – дві річні, дві берегові і дві споруджені на скелях - підтримували дерев’яну підкісну систему та перекриття мосту у вигляді балок і настилу. З дубових брусів були влаштовані поручні, вздовж яких розміщено 16 ліхтарів. Довжина мосту склала 136 метри, а висота 38 метрів.

Новозбудований міст мав чітку і просту конструкцію: шість опор – дві річні, дві берегові і дві споруджені на скелях - підтримували дерев’яну підкісну систему та перекриття мосту у вигляді балок і настилу. Фото: з фейсбук-сторінки НІАЗ «Кам'янець»

Опори були виготовлені з каменю, добутого в кар’єрі неподалік від мосту. Ліс для спорудження риштувань і зрубів купували в Австро-Угорщині, в Східних Карпатах, а звідти сплавляли по річці Дністер і вже зі Жванця доправляли до Кам’янця-Подільського. Вся підкісна система була виконана з порід міцного дуба. Основою системи слугували бруси, які одним кінцем впиралися в гнізда опор, а на них були покладені горизонтальні балки.

Настил проїзної частини влаштований з дубових дощок в два ряди: нижній товщиною в 3 дюйми, а верхній в 2,5 дюйма. При споруджені настилу тротуарів також використовувались дубові дошки товщиною 2,5 дюйма, які також були викладені в два ряди. З дубових брусів були влаштовані і поручні. Вони складалися з вертикальних стояків, хрестовин, поперечних брусів і щаблів. Довжина поручнів відповідала довжині мосту –138 метрів.

Урочисте відкриття Новопланівського мосту відбулося 19 січня 1874 року.

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення

Робота для вас

  Так  Ні, дякую